"Дотримайте свого слова!" Лист письменниці Каті Петровської до Франка-Вальтера Штайнмаєра

483
Роздрукувати
"Дотримайте свого слова!" Лист письменниці Каті Петровської до Франка-Вальтера Штайнмаєра
day.kyiv.ua

Високоповажний пане Федеральний Президент,

Війна на знищення, що її Росія розв’язала проти України, вирвала з нормального життя всіх без винятку українок та українців. Мої друзі – кінорежисери, перекладачі, захисниці довкілля, інженери, науковиці. Сьогодні вони захищають свою країну як солдати чи добровольці. Усі задіяні у спротиві російській агресії. Для мене незвично писати відкритого листа Федеральному Президенту. Однак невимовне насильство, яке російське військо чинить в Україні, спонукає мене з відчаю спробувати все, що мені до снаги.

Розумію обурення багатьох моїх співгромадян, які сподівалися більшої підтримки від Німеччини. Хочеться замовкнути, хочеться кричати, коли домагаєшся допомоги для беззахисних людей і не дістаєш її. Звертаюся до Вас, пане Федеральний Президент: чи знайдете Ви слова для українок та українців, для німців, для людей в Європі. Як могло дійти до цієї війни? Що зробила німецька політика не так, що зробили не так Ви, що може і повинна зробити Німеччина тепер? Поставте собі ці важкі запитання, дайте на них належні відповіді. Ви могли б порятувати людські життя. Якби пояснили німцям, що в Україні тепер змагаються в тому числі й за їхнє життя у свободі, за мир в Європі. Але для цього потрібна зброя. Інакше не вдасться.

Пів року тому я мала честь супроводжувати Вас в моєму рідному Києві з нагоди 80-річчя масових убивств у Бабиному Яру, місці найгірших злочинів проти євреїв, скоєних німцями. Під час цієї подорожі ми побували також у невеличкому, навіть не всім українцям відомому містечку Корюківка, де вермахт 1943 року замордував майже всіх із 7000 мешканців. На мене справило величезне враження, як Ви розмовляли там з учителями й учнями, як знаходили прості, пронизливі слова. Де ця людяність тепер, у дні, коли в Україні знову вбивають тисячі мирних людей? Лише шість місяців тому, у Вашій зворушливій промові в Бабиному Яру, Ви запевняли Президента Володимира Зеленського: "Тим вдячніший я за той спільний фундамент, який ми сповідуємо: міжнародне право і людська гідність, свобода народів у політичному самовизначенні і територіальній непорушності, мирна й безпечна Європа. На цьому фундаменті ми стоїмо і зобов’язані його захищати – це теж є частиною відповідальності перед нашою історією".

Ви дуже виразно визнали захист територіальної непорушності в Європі частиною відповідальності перед німецькою історією. Це була важлива віха в українсько-німецьких взаєминах. Чи й справді Ви усвідомлюєте цю відповідальність у ці тижні? Ми бажаємо, ба, ми очікуємо, що Німеччина і Ви дотримаєте слова з огляду на нищівну російську війну проти нашої країни. Підтримка величезної частини німецького суспільства вражає. Багато політиків висловили свою солідарність з Україною. Посилили санкції, налагодили військову та економічну допомогу. В жодному разі українці не хочуть здаватися невдячними. Та коли Ви й справді вірите у своє висловлювання про відповідальність перед німецькою історією, Німеччина повинна зробити більше. Набагато більше. І Ви можете на це вплинути.

Найпізніше від другої чеченської війни Владімір Путін відповідальний за воєнні злочини, від анексії Криму – за ламання міжнародного права. Попри те чергові федеральні уряди, до яких Ви входили, здійснювали таку політику щодо Росії, яка підривала безпеку України, а мільярдами за нафту й газ фінансувала російську армію. Тобто нинішня катастрофічна ситуація склалася за німецької підтримки. На посаді міністра закордонних справ Ви 2014 року відвідали Майдан і провадили перемовини. Тоді, як і в пізніших Мінських угодах, Ви керувалися найкращими намірами. Ви хотіли принести мир, але насправді це дозволило Путіну починаючи з 2014 року приховувати свою відповідальність за ескалацію на Майдані та війну в Донбасі.

Як очільник канцелярії Ґергарда Шредера, а також на посаді міністра закордонних справ Ви були співтворцем політики, позначеної імперським поглядом Москви на Україну. Саме з цієї причини Президент Зеленський вирішив відмовитися приймати Вас у Києві. Так, це гірка пілюля, справді. Можливо, прикре непорозуміння. Та я закликаю Вас сприйняти це не як образу, а як заохочення рішуче розпочати ту "нову еру", про яку твердить сьогодні німецький політикум. Поставте всі зусилля, скеровані проти російської агресії і за мир в Україні та Європі, в центр Вашої діяльності. Встановлювати мир означає сьогодні витлумачувати німецьким виборцям нагальність, з якою ми повинні звільнитися від пов’язань з Росією. Без вірогідного з’ясування і подолання фатальних помилок німецької та Вашої політики щодо Росії шлях до солідарності та справжньої емпатії з Україною закритий.

Я у відчаї від того, що змушена сьогодні закликати до все більших кількостей зброї. Та якщо російська агресія матиме успіх, подальші вторгнення Росії чи то в Молдові, в Грузії, чи в балтійських країнах просто неминучі. В Україні вирішується, як виглядатиме наш майбутній світ. У Другій світовій війні миру вдалося досягти лише цілковитою перемогою над нацистською Німеччиною. Й сьогодні єдиним шляхом до миру є перемога над Росією. Іншого мирного рішення не існує. Допоможіть Україні здобути цю перемогу. Заохочуйте Німеччину та її політиків захищати свободу в Україні, а тим самим і в Європі, в тому числі негайним ембарго на нафту й газ.

Прошу Вас, пане Федеральний Президент, говоріть з усвідомленням відповідальності перед історією і з визнанням Ваших помилок. Роз’ясніть нарешті, що таке ця "нова ера"!

Переклав Юрко Прохасько
Теги: #Війна
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: