Кіно на вікенд: Микола Рябчук про фільми Алєксандра Роґожкіна

173
Роздрукувати
Рябчук Микола
Рябчук Микола
Почесний президент
Кіно на вікенд: Микола Рябчук про фільми Алєксандра Роґожкіна

Сьогодні в рубриці #Кінонавікенд публіцист, почесний президент Українського ПЕН Микола Рябчук розповідає про фільми Алєксандра Роґожкіна (1949-2021):

Інформація про смерть російського режисера Алєксандра Роґожкіна (1949-2021) промайнула місяць тому у мас-медіях, зокрема й українських, проте згадувалось його головно як автора популярних, хоч насправді досить пересічних кінокомедій ("Особливості національного полювання", 1995; "Особливості національної риболовлі", 1998; "Особливості національного полювання в зимовий період", 2000; і, врешті, "Особливості національної політики", 2002, до яких він приклався як сценарист). А ще його згадували як автора загалом безневинних, проте заборонених тепер в Україні "міліцейських" телесеріалів "Вулиці розбитих ліхтарів" (1998) та "Вбивча сила" (2000).

Справжній Роґожкін лишився поза некрологами, а відтак і поза глядацькою пам’яттю. І якщо небажання російських мас-медій згадувати цього "іншого", незручного для них (і для режиму) митця загалом зрозуміле, то сліпе слідування українських мас-медій за московською парадигмою незмінно шокує. Краще б вони зовсім про нього не згадували, ніж згадували ось так, по-кремлівськи.

Бо ж насправді Рогожкін – це автор не серіалів, і не "Особливостей", а низки блискучих "перебудовних" фільмів, знятих наприкінці 80-х – на початку 90-х і відзначених на кількох міжнародних фестивалях (у Ротердамі, Берліні, Карлових Варах, та й у тій же Москві, де тоді ще толерувалось інакодумство й інакомовлення). Сьогодні жоден із цих фільмів не міг би з’явитись у путінській джамахірії, а коли б і з’явився, то був би скоріш за все визнаний "екстремістським" – з усіма належними наслідками для авторів, спонсорів і цензорів, котрі появу такої крамоли переочили.

Насамперед це стосується, звісно, фільму "Чекіст" (1992) – наочної відповіді всім, хто не наважується порівнювати злочини більшовизму зі злочинами нацизму, – фільму колосальної мистецької сили і документальної переконливості. Це безумовне must-see – і для тих, хто просто любить добре кіно, і для тих, хто все ще ностальгує за дзержинськими, жуковими та іншою путіноподібною нечистю. В основу фільму лягло оповідання Владіміра Зазубріна "Щепки" (1923), написане на основі автентичних чекістських розповідей про червоний терор у Сибірові й опубліковане допіру у 1989, півстоліття по смерті автора, котрий у 1937 повторив долю своїх героїв.

До "екстремістських" був би скоріш за все зарахований нині і фільм "Караул" (1989, нагорода FIPRESCI в Берліні, Ґран-прі у Страсбурзі); і фільм "Блокпост" (1998) – чи не перша мистецька спроба чесної розповіді про війну в Чечні; і навіть не дуже вдалий, хоч і цікаво задуманий варіант "сталкера" – "Третя планета" (1991). А ще я настійно радив би подивитися захопливий "Акт" (1993), знятий у жанрі психологічного трілера, з неповторно відтвореним постсовєтським побутом початку 90-х; гротескне "Життя з ідіотом" (1993, за однойменним оповіданням Віктора Єрофеєва), в якому дотепно пародіюються дискурси й комплекси російської інтелігенції – від ХІХ ст. донині; і чи не єдину справді дотепну кінокомедію "Зозуля" ("Кукушка", 2002) – чудово розіграну всього лиш трьома акторами, які віртуозно переводять оповідь із водевільного регістра в екзистенційно-притчевий.

В останнє десятиліття Алєксандр Роґожкін нічого не знімав. Можливо, це було пов’язане зі станом здоров’я, можливо – зі смертю дружини, яка у 2011 покінчила самогубством, а можливо, й тому, що міліцейські серіали його не надто приваблювали, а особливості національної політики затьмарили собою всі інші особливості – і мисливства, й рибальства і навіть підміни пробірок із сечею на Олімпійських іграх. Знімати ще одного "Чекіста" сьогодні немає можливості, але можна (і варто!) подивитися те, що вже є.

18 листопада 2021
173
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: