Війну за незалежність не можна програти

233
You can read this article in English
Діброва Володимир
Діброва Володимир
Письменник, перекладач, літературознавець.
Війну за незалежність не можна програти

Володимир Діброва

У 1979 році СРСР напав на Афганістан і розпочав війну на винищення проти партизан-муджахетдінів. Нeвдовзі американський президент Р. Рейган назвав Радянський Союз "імперією зла". На яку ж назву заслуговує Росія, яка з чотирьох напрямків вдерлася в Україну, бомбардує мирне населення і порушує всі правила ведення бойових дій? Додайте до цього постійні кібернетичні атаки, засилання диверсійних груп у всі стратегічно важливі міста України задовго до початку бойових дій, ядерний шантаж та оскаженілу пропаганду. Те, що вихлюпують російські інформаційні канали, навіть не можна назвати дезінформацією чи брехнею. Світ поки що не знайшов визначення для того наркотичного гіпнозу, яким ідеологи "руського міра" так міцно скували "одну шосту суходолу" і оплели мережею своїх агентів усю планету. Тому треба раз і назавжди припинити покладатися на зазомбовану Росію чи переконувати тих, хто іще чогось "не зрозумів".. Питання про те, чи вірять саме російське керівництво у власну пропаганду, також не є актуальним. Ясно лише, що немає таких злочинів, підлості та нутряної ненависті, до якої б вони не опустилися. Весь перебіг подій свідчить про те, що їхня справжня і єдина мета — не якісь геополітичні розклади, а фізичне й моральне знищення України та її народу. І так, виявляється, було завжди. Не дарма ж кажуть, що війна — це продовження "звичайної" політики іншими засобами. І зараз питання стоїть руба: Україна або Росія. Путінська війна зробила співіснування цих країн неможливим.

11 вересня 2001, коли було здійснено терористичний напад на США, вважається початком нового тисячоліття. 24 лютого 2022 є подією не меншого значення і ваги для світової історії. Той лад, який склався після Другої світової війни, з усіма його міжнародними організаціями, військовими, фінансовими, культурними центрами, "гарячими" телефонними лініями та системою запобігання конфліктам, було остаточно зруйновано. Якщо такі організації, як ООН, ЄС чи НАТО, всупереч усім угодам та домовленостям, є безсилими проти зухвалого "блатного понтовика" з підворітні, то яка від них користь? І невідомо, що станеться з глобалізацією, яка, на думку ліберальних добродіїв, мусила би "природним шляхом" цивілізувати російську "особенную стать". Можна не сумніватися, що армії західних дослідників буде зараз кинуто на з’ясування питання: чи така поведінка є наслідком комунізму, чи це — непозбувна частина російського ДНК. І для розв’язання цього питання не обов’язково звертатися до де Кюстена чи інших "русофобів". Варто розпочати з "умом Россию не понять", з "человека из подполья" або з оспіваного Ф. Достоєвським Петра Верховенського ("Мы пустим в мир невиданный разврат"). Мабуть, ніхто краще за цього персонажа не визначив сутність російської "ідеї". А щодо нинішньої російської "практики", то тут у пригоді може стати "День опричника" Володимира Сорокіна. Мистецтво не бреше.

США та Європі, нарешті, доведеться переглянути свою політику щодо Росії. Адже саме так званий "Захід" завжди підпирав і захищав Росію, бо, мовляв, краще мати справу з одним добре підгодованим царем, ніж маневрувати між десятками князьків, у яких сверблять руки закидати "буржуїв" своїми атомними бомбами. І тут уже не балачок про демократію чи ідеали гуманізму. Попри всю свою корумпованість (а над цим Росія працювала завжди!) у Заходу просто немає іншого виходу, як задля власного виживання кинутися в бійку на боці України. Але для цього, як мінімум, їм треба подолати всій переляк перед бандитом, який тримає в заставниках цілі народи. На жаль, історія вчить, що так звана "порядна людина" якщо й зважується на подібні дії, то, як правило, у свинячий голос.

І як перший крок треба визнати, що реальна Росія — це не "Большой" і не Толстой, а смердякови й шарікови, які знищили надбання російської культури 19-го століття, нап’яли на себе шати своїх жертв і успішно блокують діяльність всіх західних інституцій. Доказом того є Брекзіт, жовті жілети чи фури, які кілька тижнів тероризували канадську столицю. Не кажучи вже про США, їхнього поки що головного опонента. Росія спромоглася поставити цього "паперового тигра" перед реальною загрозою громадянської війни.

Важко сказати, чи усвідомлює це керівництво США та ЄС. На заваді завжди стоять якісь більш "нагальні" внутрішні болячки та негаразди, наприклад, сьогоднішня ціна на бензин, або політична коректність, або "зазіхання" на їхні свободи, пов’язані з пандемією ковіду. Тому ми поки що мусимо покладатися лише на себе. І на те, що ми ведемо війну за незалежність, тобто за саме існування, за життя. І на нашому боці не лише історія (імперіям ще ніколи не вдавалося зупинити рух колоній до свободи). Фраза про те, що війну за незалежність не можна програти, — це не лише заклик до боротьби. Це, перш за все, констатація факту. "Не можна" — означає як граматичну, так і метафізичну неможливість програшу. Сьогодні Україна перебуває в такому силовому полі, що ніякі темні сили не мають влади над нею.

6 березня 2022
233
Теги: #Війна
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: