Словом і ділом: історії 10 письменників-волонтерів

1071
Роздрукувати
Родіна Ірина
Родіна Ірина
Комунікаційна менеджерка
Словом і ділом: історії 10 письменників-волонтерів

Література, як і будь-яке мистецтво, не може лишатися осторонь. Вона миттєво реагує на будь-які зміни в житті країни та суспільства. Це завжди відповідь, реакція, здатність відчути переломний момент і схопити, зобразити, закарбувати, показати його світові у віршах, есеях, колонках, оповіданнях, щоденникових дописах.

Повномасштабна війна, яку Росія розвʼязала проти України, обʼєднала українську літературну спільноту. Наділена цією здатністю реагувати, вона консолідувалася і веде свою боротьбу не лише на культурно-інформаційному фронті. У цьому матеріалі розповідаємо про авторів і авторок ПЕН, які займаються волонтерством, і про те, як письменницька роль допомагає їм у цій роботі.

Фото: Facebook-сторінка Сергія Жадана

Сергій Жадан: "Завтра прокинемося ще на один день ближче до нашої перемоги"

Імʼя Сергія Жадана асоціюється з Харковом. Він підтримував місто від першого дня повномасштабного вторгнення і досі залишається з ним у найскладніші моменти, під бомбардуваннями й обстрілами.

"Заряджаємо військо, підтримуємо своїх. Ми маємо вистояти, якщо хочемо далі жити на своїй землі. Вкотре і вчергове хочеться подякувати всім, хто допомагає й підтримує", – пише Сергій Жадан на своїй Facebook-сторінці, яка в останні місяці стала його волонтерським щоденником.

У березні цього року, обʼїжджаючи райони Харкова, письменник потрапив під обстріл російських окупантів. Перші тижні повномасштабної війни разом із друзями-волонтерами вони займалися "буденною роботою": купували й розвозили продукти й ліки, знаходили спорядження для військових, зустрічали вантаж з благодійною допомогою з інших міст. Зараз насамперед зосереджені на роботі з військовими та допомозі цивільним ближче до лінії фронту. Окрім того, харківські митці роблять усе для того, щоб і культура сьогодні підтримувала містян і наших воїнів.

"Письменники, музиканти, актори, які тут залишилися, які в силу своєї такої громадянської позиції вирішили не просто сидіти десь по підвалах, а щось робити. Ну і почали волонтерити. І от ми згадали, що ми все-таки митці, що за нами є якийсь культурний бекграунд, і ми почали робити виступи. ​​В нас були виступи в метро, в госпіталях, для військових, були якісь концерти. Завершилось це великим рок-фестивалем, який ми зробили, коли вже трішки припинилися обстріли,"розповідає Сергій Жадан.

Від початку літа Жадан та його команда встигли передати на потреби ЗСУ дрони, біноклі, тепловізори, бронежилети, шоломи, інше обладнання, десятки автомобілів, а також забезпечити гуманітарною допомогою, медикаментами та автомобілями швидкої допомоги мешканців прифронтових зон. У серпні Сергій Жадан розпочав поки наймасштабніший фінансовий збір. Приблизно за місяць він планує привезти до Харкова сотню автівок для ЗСУ.

"Завтра прокинемося ще на один день ближче до нашої перемоги", – так письменник завершує кожен свій допис у Facebook. Наблизити перемогу, підтримати ЗСУ та долучитися до актуального збору можна за незмінними реквізитами Сергія:

ПриватБанк: 4149609003428085
Patreon: www.patreon.com/serhiyzhadan
PayPal: sirozhazhadan@gmail.com

Фото: Facebook-сторінка Андрія Любки

Андрій Любка: "Ти допомагаєш не слову "армія", а конкретно живим людям і це потрібно для того, аби вони й надалі були живими і повернулися додому"

Від початку повномасштабного вторгнення Росії Андрій Любка передусім – волонтер, а вже потім – письменник.

Відразу після 24 лютого Андрій допомагав із поселенням на заході України людям, які тікали від війни з регіонів, де велися активні бойові дії. Потім допомагав волонтерам закривати термінові збори: зокрема, на медикаменти та бронежилети для наших захисників. А вже у травні, завдяки великій читацькій аудиторії, почав закуповувати автомобілі для військових:

"Я виконую те, що добре знаю і вмію… Моя справа – розказати про потребу в авто і про підрозділ, який його потребує. Моя робота – у взаємодії з аудиторією. Я маю будь-що спонукати людей не бути байдужими і долучитися до збору коштів на машину просто зараз",розповів Андрій в інтервʼю для Укрінформ.

Над купівлею авто для ЗСУ працює ціла команда людей. Хтось шукає машини з кордоном, тестує їх, переганяє в Україну і займається документальним супроводом на митниці. Хтось – ремонтує автівки для роботи на фронті, замовляє і замінює деталі, фарбує. А хтось – доставляє їх у зону активних бойових дій і передає в руки захисників.

"Частину постів про те, як ми купуємо, ремонтуємо машини та відвозимо їх хлопцям на передову, я пишу в такий розповідний спосіб. Це сторітелінг про наше волонтерство, не просто звіт з трьома знаками оклику. Мені треба показати людям, наскільки важливо те, що вони перерахували нам гроші і ми за них купили військовим авто. Тому навик письменника дуже доречний у цій справі – саме щоб майстерно показати, що ось ця людина добу не спала, пригнала машину з-за кордону, інша людина вночі її відремонтувала на своєму СТО безкоштовно, ще хтось відігнав на фронт, ризикуючи життям та не спавши дві доби, а вже там військовий на ній виконує свою роботу, захищаючи нашу країну – і безпосередньо вас, тих, хто скинулися йому на авто. Таким чином, через ці історії можна бачити життєву конкретику, людей, а не просто – армію й війну", – каже Андрій Любка.

Закривати такі збори найбільше допомагають невеликі пожертви: найчастіше люди надсилають суми від 100 до 500 гривень. Завдяки цьому везти на схід колону автомобілів вдається майже щодватижні. Андрій Любка та його команда передали на потреби ЗСУ вже 30 автомобілів. Підтримати їхню справу можна за реквізитами:

ПриватБанк: 4149439022830743
Paypal: andrij.lyubka@gmail.com

Фото: Facebook-сторінка Вікторії Амеліної

Вікторія Амеліна: "Будьте з нами і нашим коханим сходом, який ми нікому ніколи не віддамо"

24 лютого письменниця Вікторія Амеліна була за кордоном. Не повернутися додому вона не могла, тому вже 26 лютого перетнула кордон із Польщею і вʼїхала до України з гуманітарним вантажем: бинтами, знеболювальним та кровоспинним. З перших днів повномасштабної війни Вікторія допомагала людям, які виривалися з самого пекла, знаходити тимчасовий прихисток у Львові. Співзасновниця "Нью-Йоркського Літературного Фестивалю", вона підтримувала тих, хто евакуювався з Донеччини, зокрема допомогла виїхати з України і отримати життєво необхідну медичну допомогу в Ірландії дівчині з українського Нью-Йорка. Волонтерила на складі гуманітарної допомоги, де разом із Катериною Міхаліциною займалася закупівлями та сортуванням медичних засобів для військових.

Також Вікторія Амеліна допомагає в документуванні воєнних злочинів та в міжнародній адвокації інтересів України і прав людини.

У травні команда "Нью-Йоркського Літературного Фестивалю" зробила оголошення: "Ми планували проводити поетичні читання та конкурс есе для дітей в смт Нью-Йорк на Донеччині. Але росіяни руйнують наш Нью-Йорк та інші чудові українські міста й містечка, вбивають дітей і нищать бібліотеки. Тому ось уже понад три місяці нам знову, як і в 2014-му, не до поетичних читань – ми волонтеримо, щоби втримати і звільнити всі українські міста, від Старобільська до Бахчисарая".

Замість цьогорічного фестивалю команда організувала благодійну акцію #FightThemWithPoetry, в межах якої відомі поети та поетки публікували свої вірші, таким чином заохочуючи людей надсилати кошти на потреби наших захисників. У акції зокрема взяли участь Світлана Поваляєва, Сергій Жадан, Галина Крук, Остап Сливинський, Катерина Міхаліцина, яка водночас є співорганізаторкою ініціативи, та Ія Ківа.

Волонтерська команда фестивалю допомагає воїнам 30-ї бригади, артилерійському реактивному дивізіону 24-ї ОМБР, підрозділам 80-ї окремої десантно-штурмової бригади та іншим. Так, лише завдяки поетичному флешмобу на передову вдалося відправити два квадрокоптери та позашляховик.

Підтримати волонтерську ініціативу "Нью-Йоркського Літературного Фестивалю" можна за реквізитами:

Моно:
За банківськими реквізитами
Отримувач: Ваврик Тетяна Володимирівна
IBAN
UA853220010000026200328528337
Поповнення картки:
5375 4115 0588 7922
PayPal:
​​​ny.fest.ua@gmail.com

Фото: Facebook-сторінка Катерини Міхаліциної

Катерина Міхаліцина: "Мимоволі знаходиш слова для невисловлюваного"

Українська поетка, письменниця, перекладачка і художниця Катерина Міхаліцина перетворює свої картини на "тенти, ножі та харчі для військових і переселених". Від початку повномасштабного вторгнення їй майже не малюється, та аукціон оригінальних переважно акварельних робіт, створених до, на своїй сторінці у Facebook допомагає поєднати кілька важливих речей: зібрати кошти на волотерські потреби, зробити комусь приємно і звільнити простір у власній голові для чогось нового, коли воно надумає статися.

Крім того Катерина писала і озвучувала оголошення для львівського залізничного вокзалу у перші тижні після вторгнення. Зустрічала там тих, хто тікав від війни у безпечніші місця, й допомагала зорієнтуватися на місцевості: куди, чим і як можна добратися, залежно від запитів. Проводила читання-забавляння з дітками, як місцевими, так і переселеними, у бібліотеці й книгарні ВСЛ. Перекладала різну медичну документацію (щодо отримання ліків чи виїзду хворого закордон) з або на англійську. Сортувала ліки, комплектувала аптечки (найчастіше на складі благодійного фонду "Крила надії"). Разом з власними дітьми збирала й передавала книги для українських читачів у різних куточках світу. Брала участь у різноформатних поетичних читаннях, які мали на меті збір коштів для підтримки військових або тих, у кого війна забрала дім.

"Коли люди купують малюнки або приходять слухати вірші, це підживлює віру в те, що вони все ще щось означають або принаймні здатні когось зворушити, – ділиться Катерина. – Це також про відчуття несамотності, мабуть, коли слухачі дзеркалять твої емоції, а ти мимоволі знаходиш слова для їхнього невисловлюваного".

Чоловік Катерини періодично їздить до лінії фронту, аби передати нашим захисникам щось важливе й корисне, а також вісточку з дому чи слова вдячності, які також мають для них велику вагу.

А ще в родині Катерини з квітня оселилася чудова песя на ім'я Булка, яка раніше жила в одному з харківських притулків. Собаку врятували зооволонтери: привезли до Львова, знайшли тимчасовий, а потім і постійний дім. Узагалі порятунок тварин зараз теж як ніколи важливий, каже Катерина. І додає: "Втішно, що серія моїх малюнків з тваринами невдовзі перетвориться на підтримку однієї з ініціатив ГО "Відкриті клітки", які рятують, годують і доглядають не лише котів та собак, а також курей, кіз та інших домашніх тварин, котрі теж дуже страждають від війни.

Реквізити актуального збору для ГО "Відкриті клітки":
https://opencages.com.ua/help-ugolyok

Фото: Facebook-сторінка Катерини Калитко

Катерина Калитко: "Фронт потребує нашої щоденної включеності"

Письменниця і перекладачка Катерина Калитко також з перших днів повномасштабного вторгнення Росії активно займається волонтерською діяльністю.

Сьогодні вона насамперед допомагає оснащувати наших бійців автомобілями. Цей процес потребує часу, крім того, він бюрократично складний. Машини купують у Європі, везуть через кордон і до місця призначення в Україні. Там їх миють, чистять, заправляють, потім відправляють на техогляд та профілактику, відтак – на бойове фарбування. Далі автомобілі вирушають на схід виконувати свою роботу. Міцні авто, за словами Катерини, – серед головних потреб у наших підрозділах. Вони ж найшвидше виходять з ладу в польових умовах, тому парк потрібно часто і оперативно поновлювати. Крім автомобілів, Катерина збирає гроші й на інші потреби українських військових. На мистецькому фронті вона бере участь у поетичних читаннях, де кошти з придбаних квитків ідуть на потреби ЗСУ, та продає книжки на благодійних онлайн-аукціонах.

"За останній місяць довелося поховати кількох друзів і кількох добрих товаришів. Тож від побаченого у середмісті бусика з гігантським плакатом "Він помер за тебе" дихання цілком логічно зупиняється на кілька секунд. Нижче дрібними літерами дописано: "На хресті". Мої помирали за мене статистично під Ізюмом, на Світлодарській дузі, під Бахмутом, Миколаєвом, Запоріжжям. Хоча, якщо вже зовсім по правді: всі загиблі цієї війни – мої.

І тому я зараз остаточно зберу себе докупи й розрулюватиму поточні побутові потреби вояків на Півдні. А ще – і далі збираюся купувати авто бійцям, тільки тягнеться все значно довше й виснажливіше, ніж хотілося б. І ноктовізори, за якими полюю, або космічно дорогі, або фігові. Але передовсім, щойно зберуся з силами – повезу вантаж на схід. А це, окрім усього іншого – дефіцитне й недешеве паливо. Є підозра, що це може бути мій останній бій, або один із останніх. Хочеться відбути його достойно. У нас усіх, цілком очевидно, закінчилися сили й гроші. Але за вашу підтримку для війська я незмінно і глибоко вдячна",пише Катерина.

Допомогти їй закривати актуальні збори на потреби наших військових завжди можна за реквізитами:

Монобанк: 5375414133784685
PayPal: kkalytko@gmail.com

Фото: Facebook-сторінка Володимира Єрмоленка

Володимир Єрмоленко і Тетяна Огаркова: "Дві наші іпостасі в цей час – волонтерська та інформаційна. Є ще третя, батьківська"

Мікроавтобус, який Володимир Єрмоленко й Тетяна Огаркова придбали для того, щоби влітку возити дітей на Десну, з березня постійно перевозить гуманітарні вантажі. Від початку повномасштабного вторгнення він став невідʼємною частиною життя подружжя – в дорозі вони провели сотні годин, розвозячи допомогу військовим та цивільним Київщини, Чернігівщини та Харківщини.

"Перше, що побачили на вулицях (Бородянки – Ред.) – це саме дітей. Немовлята у візочках, зграйки старших дітей на стадіоні біля єдиної неушкодженої школи, літній табір для школярів, які організують волонтери. Діти стрибають у водойму в центрі селища, а над дитячим майданчиком стоїть дитячий галас. Літо. Але в ста метрах – випалені багатоповерхівки, знесені паркани та побиті приватні будинки", – розповідає Тетяна Огаркова.

Фото: Facebook-сторінка Володимира Єрмоленка

У тому самому мікроавтобусі під час гуманітарно-волонтерських поїздок не припинялася боротьба й на інформаційному фронті. Поки Володимир кермував, Тетяна поруч, на пасажирському сидінні, давала інтервʼю провідним світовим медіа. А під час зупинок, роблячи студію де тільки можна, вони разом записували подкаст Explaining Ukraine для Ukraine World. Його радять як один із найкращих англомовних подкастів про Україну. Кошти, якими слухачі подкасту підтримують його на Patreon, ідуть на гуманітарну допомогу та підтримку ЗСУ.

"Нас слухають десятки тисяч в десятках країн світу. Доносимо правду про російські звірства та український спротив. Також говоримо про українську культуру, ідентичність та політичну традицію", – розповідає Володимир Єрмоленко.

Підтримати ініціативу Володимира й Тетяни можна за посиланнями:

patreon.com/kultpodcast
patreon.com/ukraineworld

Фото: Facebook-сторінка Марʼяни Савки

Марʼяна Савка: "Робімо все, що рятує життя"

З перших днів повномасштабної війни Facebook-профіль Марʼяни Савки ряснів оголошеннями про благодійні збори: на медикаменти, на їжу тривалого зберігання, на книжки для дітей-переселенців, на форму для військових, на взуття для літніх людей, на спальники й каремати, на Харків і на Чернігів. Поміж нових віршів про війну та картин про нову реальність – детальні інструкції: хто й чого потребує, куди приносити необхідне, як і чим допомагати.

14 травня Марʼяна Савка відзвітувалася про купівлю першого тепловізора для 36-го окремого стрілецького батальйону. Частину коштів на другий тепловізор збирали під час відкриття пʼятої книгарні-кавʼярні Старого Лева на вулиці Степана Бандери, 33, у Львові. На нього перерахували 30% від продажів того дня.

Того ж місяця Марʼяна Савка разом із Сергієм Жаданом купили два пікапи Mitsubishi L200. Більшість коштів на них зібрали під час благодійного концерту "Львів – Харків – на машини!". Обидві автівки поїхали на Харківщину, де зараз служать українським військовим. Влітку Марʼяна Савка разом із Іванною Скибою-Якубовою придбала пікап для 36-го окремого стрілецького батальйону. З Польщі його переганяла волотерка Уляна Кравець, яку в дорозі супроводжувала її шестирічна донька Вероніка. У Кракові волонтери навантажили пікап іншим необхідним: зокрема, передали військовим старлінк та електрогенератор. Автомобіль уже служить нашим захисникам.

Марʼяна й Іванна вже розпочали збір на другу машину – автомобіль швидкої допомоги – для зенітно-ракетного полку. Частину суми зібрали на благодійному концерті тріо "Марʼяничі" в укритті на !FESTrepublic. Наприкінці липня реанімобіль вирушив до України.

Нині триває актуальний збір на джип для військових зі Спецпідрозділу Головного управління розвідки. Його знайшли в Чехії. Вартість автомобіля – 5300 доларів. Допомогти його придбати можна за незмінними реквізитами:

ПриватБанк: 4627055110084679
Монобанк: 5375411414824404
PayPal: marjana.savka@gmail.com

 

Фото: Facebook-сторінка Галини Крук

Галина Крук: "Найцінніше в Україні – це люди"

вибираючи приціл, мусиш пам'ятати
що людське тепло особливе –
воно убиває

Галина Крук

Волонтерська діяльність поетки Галини Крук знайшла відображення в її нових віршах про війну. Хоча допомагати захисникам України вона почала ще від 2014 року, повномасштабне вторгнення принесло в життя Галини новий досвід, якого більшість із нас, мабуть, воліла б не мати:

"У мене сьогодні новий життєвий досвід, бо раніше мені не доводилося купувати тепловізорів. Зрештою, багатьом із нас багато чого не доводилося робити досі, про якісь свої вміння і таланти ми навіть не здогадувалися. Ми швидко вчимося," – писала вона на початку березня цього року.

Від початку повномасштабного вторгнення Галина Крук використовувала свою публічність у соцмережах для збору коштів і закупівлі необхідного для українських військових. Завдяки допомозі небайдужих та численним фінансовим пожертвам вона змогла привезти в Україну з-за кордону кровоспинні медикаменти, аптечки, турнікети, бронежилети, тактичні рукавиці, розвантажувальні плечопоясні системи, наколінники, термобілизну й тепловізори. Все це отримують наші захисники на напрямках, де ведуться найактивніші бойові дії.

"Дякую сердечно всім хто долучається і допомагає, я завжди казала і кажу: найцінніше в Україні – це люди!", – говорить Галина. Долучитися до наступної закупівлі спорядження для захисників можна за реквізитами:

ПриватБанк: 5168 7453 0284 6214
PayPal: halynakruk@gmail.com

Фото: Facebook-сторінка Зої Казанжи

Зоя Казанжи: "Важливо встигнути"

"Зараз, у ці години, моє життя повністю змінилось. І ваше теж. Я не знаю, як я буду проживати своє життя. Але я не боюсь. І ладна гризти горлянки супостатам, нечисті і дегенератам з сусідньої божевільні. А зараз поки що поїду здавати кров. Її може знадобитися багато," – такий допис журналістка, письменниця й громадська активістка Зоя Казанжи опублікувала на своїй сторінці у Facebook 24 лютого, у день повномасштабного вторгнення.

Уже за тиждень Зоя та її колежанки долучилися до допомоги захисникам України. Почали згадувати навички 2014-го року. Телефонувати всім і шукати все необхідне. Багатьох із тих, кому допомога потрібна зараз, вони знають ще від самого початку війни. Вони продовжують захищати Україну.

З перших днів волонтерства під час повномасштабної війни волонтерки масово почали закуповувати техніку (від тепловізорів до приладів нічного бачення), спорядження (від наколінників до тактичних окулярів), одяг, намети, запчастини для автомобілів і тактичні аптечки. Закупівлі у величезних масштабах уможливили численні грошові перекази, які надходили з усього світу.

"Нам важливо встигнути, – говорить Зоя Казанжи, – кожен на своєму рівні і виходячи зі своїх можливостей, – забезпечити необхідним бійців. Тих, хто стоятиме в першій лінії оборони. На півдні Одещини військові нас заспокоюють: – Та не переживайте ви так – не здамо жодного сантиметра землі. І це не пафос. І не гучні слова. Це те, що тримає світ, Одесу і кожного із нас".

За майже шість місяців повномасштабної війни, темпи і масштаби закупівель майже не змінилися. Небайдужі з усього світу досі допомагають забезпечувати ЗСУ всім необхідним. У липні нашим захисникам під Херсоном передали тепловізори, прилади нічного бачення, біноклі та тактичні аптечки. Станом на зараз, у військових на південній лінії фронту немає гострої потреби в одязі і взутті, але завжди є величезний попит на технічне обладнання.

"Усім, кому ми допомагаємо, кажемо лише одне і на повному серйозі: повернеш все після перемоги. І це означає: ви маєте бути ЖИВИМИ! І ми всі маємо ПЕРЕМОГТИ!", – пише Зоя Казанжи.

Долучитися до збору коштів на підтримку наших військових можна за незмінними реквізитами:

4149 6293 5274 6440 (гривні)
4441 1144 4413 7176 (гривні)
PayPal: zoya.kazanzhy@gmail.com

5 серпня 2022
1071
Теги: #Війна
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: