Що взагалі про все це думає Шевельов? Промова Олександра Михеда

Публікуємо промову Олександра Михеда, яку він виголосив під час церемонії вручення премії Шевельова-2023. Нагадаємо, цьогоріч Михед став лауреатом відзнаки за книжку "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення".

Що взагалі про все це думає Шевельов? 

Я провів із працями Юрія Шевельова останній рік перед вторгненням. Незабутній час, коли ми з батьком працювали над книжкою про українських письменників і письменниць. Кого б я не перечитував із класиків, щоразу спрацьовувало — "Що взагалі про все це думає Шевельов?"

Пан Юрій як приклад щирості, незалежності думки, блискучого сарказму і просто музичної вишуканості стилю.

Один із таких прикладів — текст Шевельова про Олену Телігу, в якому він показує походження лірики поетеси з альбомних віршів. Шевельов свідомий провокативності такого твердження про витоки творчості Теліги, тому попереджає: "Нема в цьому нічого знизливого або образливого, бо завжди важить не так те, де поет узяв щонебудь, як те, що він з того зробив". А далі Шевельов каже: "Люди, що говорять у мистецтві нове слово, здебільшого вдаються до тих джерел, які їхні сучасники вважали за низькі й несмачні, призначені для плебсу, для нижчих категорій літературної публіки, а не для обранців". Те що цілком припасовується до Валер’яна Підмогильного і його підліткового захвату від бульварного чтива та фанатіння Ольги Кобилянської від жіночих романів Марліт. Цілком припасовується воно і до теперішнього середнього покоління авторів, які виростали на романах Стівена Кінга та серіалі "Цілком таємно".

Це дивовижне відчуття — йти за Шевельовим. Він уже про це все подумав, він уже дібрав слів, які ти шукав.

І часом це абсолютно неочікувані знахідки, які простягаються за межі розмов про українських класиків. 

Наведу приклад. 

1947 року Джон Стейнбек і фотограф Роберт Каппа вирушили в 40-денну мандрівку Радянським Союзом. Були у Москві, Леніграді, Сталінграді, Тбілісі і з 6 по 15 серпня перебували в Києві. Західні гості побачили те, що їм показали. Їх провели за ретельно спланованим сценарієм. Нотатки і фотографії з мандрівки склали книжку "Російський щоденник", опубліковану у квітні 1948 року окремим виданням.

Це доволі відома історія, але в ній є сюжетний Шевельов-твіст. 

Восени 1948 року у виданні THE UKRAINIAN QUARTERLY опубліковано відкритий лист Юрія Шевельова, що зветься "Чому ж ви не захотіли побачити, пане Стейнбеку?" Як завжди у Шевельова, текст — нищівної сили. Він закидає письменнику уніфікацію всіх національностей під "росіян"; пояснює йому, наскільки бутафорним було все довкола дорогих закордонних гостей; пояснює ціну поклоніння Сталіну і наводить приклади провин, за які зникали люди; розповідає, як радянська влада підривала Київ та винищувала церкви; вказує на спецвідділи на кожному підприємстві та бійців УПА, що продовжують боротьбу. І зрештою Шевельов гостинно запрошує Стейнбека в Німеччину, у табори переміщених осіб, щоб поговорити про справжню Радянську Україну.

Повномасштабне вторгнення. Щодня боротьба ведеться за існування України. 

Стончується межа між епохами. Віру в силу літератури повертає відчуття зв'язку з поколіннями українських письменників та письменниць, які вже зустрічалися з тим самим ворогом і проходили крізь те саме пекло. Моя література завдячує їм. 

І я просто мрію, щоб у житті моїх колег, у моєму житті знову настав час, коли виникатимуть ситуації, нагоди й можливості відкрити мовознавчі чи літературознавчі праці пана Юрія з дуже конкретним запитом: "Що взагалі про все це думає Шевельов?"