"Повернення, на яке ми сподіваємося, рано чи пізно відбудеться", – журналіст Тимур Ібрагімов

85
Роздрукувати
"Повернення, на яке ми сподіваємося, рано чи пізно відбудеться", – журналіст Тимур Ібрагімов

Тимура Ібрагімова, кримськотатарського громадянського журналіста та активіста, російська окупаційна влада звинувачує в участі у діяльності "терористичної організації" та "приготуванні до насильницького захоплення влади рф". У цій справі фігурують ще дев’ять кримськотатарських активістів, серед яких: Сейран Салієв, Марлен Асанов, Сервер Мустафаєв, про яких ми писали раніше. Сьогодні ж у межах другої частини медіапроєкту "Люди з порожніх стільців" (#EmptyChairPeople), який реалізовують Читомо та Український ПЕН за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED), розповідаємо історію Тимура Ібрагімова, який уже п’ятий рік перебуває в незаконному ув’язненні.

Ашламасарай

Тимур Ібрагімов – батько чотирьох дітей. Наймолодшому – Аміру – було лише декілька днів, коли тата забрали озброєні люди. З дружиною Ділярою чоловік прожив у шлюбі понад 13 років. Історія їхнього знайомства почалася ще у шкільні роки. Батько Діляри працював водієм у Танкській гімназії. В цьому навчальному закладі з 1998 по 2003 рік вчився Тимур. Вступити в гімназію можна було лише після спеціального відбору і склавши на високий бал іспити:

"Ми познайомилися десь у 2002 році, – розповідає Діляра. – Тоді батько возив студентів, які саме вступали до університету. Це був спеціальний маршрут від Бахчисараю до Танкового, Тимур жив якраз посередині цього шляху. Тато завжди казав йому, щоб той стояв у певному місці у визначений час, але бувало таке, що хлопець міг або запізнитися, або не вийти зовсім. Це не подобалося батькові, він суворо ставився до нього. Казав, що Тимур – не пунктуальний. Через батька ми знали цих студентів заочно, мого майбутнього чоловіка – в тому числі".

Після закінчення 11-го класу Діляра йде працювати у кафе "Ашламасарай" в Бахчисараї. Там же на той час працював офіціантом і Тимур. Діляра мала вести облік, та після першого ж робочого дня захотіла піти: робота здавалася їй важкою й непосильною. Тоді Тимур поговорив з дівчиною й запропонував спробувати попрацювати ще кілька днів і, якщо буде важко, залишити кафе. Так Діляра пропрацювала там чотири місяці – цілий сезон.

Перед тим, як дівчина мала піти, Тимур спитав, що вона планує робити далі. Та відповіла, що перезимує, а потім шукатиме нову роботу або повернеться сюди наступного сезону. Тоді хлопець сказав, що хотів би ввечері поговорити. Зустріч відбулася біля альтанки. Тимур не заходив здалеку, а одразу зізнався, що бачить Діляру своєю майбутньою дружиною і матір’ю своїх дітей. "Для мене це був великий шок. Тому сказала перше, що спало на думку: "Мені треба подумати"", – згадує жінка. Вже через тиждень Тимур приїхав до неї додому, тоді дівчина відповіла на його пропозицію ствердно.

Дружина Тимура розповідає, що чоловік спокійно та розважливо ставився до будь-яких життєвих ситуацій: "Завжди мені казав: "Видихни. Прийде цей день, ця ситуація – і потім ти побачиш, як це все буде і як все пройде. Все буде легко, не так, як ти собі зараз думаєш"". Діляра ділиться, що чоловік був і є її заспокоєнням. Навіть із застінок російських катівень Тимур може розсмішити дружину та покращити їй настрій.

Діти та мрії

Найбільше, про що мріє чоловік велика дружня сім’я. Хоче побудувати для неї великий будинок і дати дітям хорошу та якісну освіту. Діляра пригадує, як щовечора після роботи чоловік заходив в кімнату до дітей, обіймав їх й розціловував. Навіть, коли ті вже майже засинали, Тимур приходив і казав: "Біжіть до мене, я вас залюблю!".

Колись активіст мріяв здійснити хадж – паломництво у мусульман. Тому разом із дружиною їздив до Саудівської Аравії. Зараз чоловік мріє, що після виходу із в’язниці, поїде разом зі сім’єю в паломництво до Туреччини. Тимур дуже любить подорожі. Дружина згадує, що коли той їздив по Криму, то завжди сідав за кермо й об’їжджав півострів аж до Чорноморська.

Чоловікові подобалося займатись технікою. "Телефони, комп’ютери, відеозйомка, фотозйомка, монтаж – це те, чому він навчився самостійно. Це те, що йому подобається", – розповідає Діляра. І хоч він вчився на факультет філології іноземних мов й має неповну вищу філологічну освіту за спеціальністю "англійська та українська мова", все ж таки техніка манила чоловіка більше. Тому із 2007 року він займався ремонтом та продажем комп’ютерної й телефонної техніки і навіть відкрив власну справу.

Кримська солідарність

Громадянською журналістикою Тимур Ібрагімов почав займатися одразу ж після окупації кримського півострова росією у 2014 році. Муміне Салієва, активістка та правозахисниця ініціативи "Кримська солідарність", дружина політичного в’язня Сейрана Салієва згадує, як у квітні 2016 року у відповідь на репресії, які відбувалися у Криму, зусиллями родичів арештованих, адвокатів та активістів було створено громадський рух "Кримська солідарність" як неформальну правозахисну організацію для захисту жертв політичних репресій.

Муміне розповідає, що Тимур вирізнявся з-поміж інших своєю ерудованістю. Її чоловік Сейран підкреслював, що у Тимура можна повчитися конструктиву та вмінню комунікувати з різними людьми з різних конфесій. Політв’язень знаходив підхід до кожного.

Муміне та Тимур були сусідами протягом шести років. Жінка пригадує, що коли про його арешт дізналася вчителька Айше Сейтаблаєва, то сказала:

"Він не був серед сплячих героїв, які сидять на дивані і думають: "Коли моя черга підійде, тоді піду й допоможу". Він ішов напролом. Його затримали, бо він не був осторонь. Якщо десь когось затримують, він біг туди. Почувши щось – допомагав, повідомляв, підтримував".

Тимур втратив батька у ранньому віці, тому з великим співчуттям ставився до родин політв’язнів, систематично провідував їх, підтримував морально чи справами: відвозив дітей на лікування чи допомагав у буденних справах.

Знімкуючи та фільмуючи арешти кримчан, чоловік усвідомлював, що одного дня прийдуть і по нього. До цього він готував дружину, дітей і готувався сам. Задовго до арешту Тимура Ібрагімова, окупаційна влада забрала іншого чоловіка в цій родині – Енвера Мамутова, чоловіка сестри Діляри Ібрагімової. Допомагаючи сестрі проживати арешт чоловіка, Діляра усвідомлювала, що таке – бути дружиною політичного в’язня.

Відчиняй!

Одного дня озброєні люди прийшли і по Тимура Ібрагімова. Зранку 11 жовтня 2017 року до Діляри зателефонувала Муміне і сказала, що в їхньому домі проходить обшук. Востаннє через цю причину вона дзвонила рік тому, але тоді її чоловіка не забрали.

Чоловік відчинив. До квартири увійшло 14 людей: співробітники поліції, ФСБ, ОМОН. Слідчий одразу глянув на Тимура: "Будете добре поводитися, щоб до вас не застосували силу?". Тимур здивувався і запитав, у чому справа. Йому відповіли, що за постановою суду у домі проведуть обшук. Тоді активіст спитав, чи це адміністративне, чи кримінальне порушення. У відповідь прозвучало: "Кримінальне. Вам світить 20 років".

Почався обшук. У кожній кімнаті було по декілька людей. Діляра відвела дітей до сусідки, щоб вони не бачили того, що відбувалося в їхньому домі і не лякалися. Поліцейські почали відкривати комп’ютер, ноутбук – шукали там якусь інформацію. Далі пішли у спальню. Перевернули дитячий візок і почали оглядати його. Жінка поцікавилася, що вони там шукають. Ті сказали, що там можуть бути заборонені книжки, боєприпаси, зброя. Потім поставили візок на місце і продовжили обшук в дитячій кімнаті. Шукали щось у дитячих рюкзаках, переглядали щоденники. Далі обшукали пакет із дитячими іграшками. "Це збоку виглядало так смішно: ніби намагалися знайти щось, а що саме – не знали. Шукати у шкільних рюкзаках та іграшках? Це абсолютна дурість", – обурюється жінка.

Далі під обшук потрапили пральна машина, морозильна камера та холодильник. Тимур сказав, що має право на адвоката. Його запевнили, що він не має чого хвилюватися, все одно не знайшли нічого забороненого. Проте чоловік наполягав на дзвінку захиснику. З п’ятої спроби він зміг додзвонитися до Еміля Карубедінова. Той був у Бахчисараї в Марлена Асанова. Слідчий запропонував підписати протокол. Після дозволу адвоката, Тимур поставив свій підпис під документом.

Діляра розповідає, що окупанти намагалися обманом спровокувати подружжя. Коли Тимур та Діляра перебували в різних кімнатах, слідчий підійшов до жінки і пошепки сказав, що чоловік просить другий телефон. Вона не зрозуміла, про що мова, і вийшла запитати в чоловіка. Тоді слідчий сказав, що хай вона сидить у спальні. Так він намагався змусити жінку визнати наявність неіснуючого телефону.

"Злочинець"

Далі декілька машин із поліцією, ФСБ та ОМОНом поїхали проводити обшук в домі матері Тимура. Уся колона: два автозаки, чотири машини із сиренами та мигалками приїхали в місце, де виріс Тимур. Це підняло на вуха все село. Такий шум окупаційна влада здійняла для того, щоб у людей склалося враження, ніби Тимур – злочинець. Та сусіди вийшли і почали кричати їм, що тут не живуть злодії. Сирену вимкнули. Пригрозили, що почнеться обшук і все в домі перевернуть. Але далі погроз це не зайшло. Вони переглянули дитячі фотографії чоловіка, запитали із ким він раніше товаришував і з ким дружить зараз. На цьому обшук в маминому домі закінчився.

Діляра стверджує, що за її чоловіком стежили, бо слідчий точно знав, що Тимур їздив до мами двічі-тричі на тиждень. Також знав, о котрій годині йдуть до школи діти Тимура і про те, що Діляра з сусідкою по черзі водять та забирають дітей зі школи.

Сусіди Тимура досі відкрито висловлюють свій протест і незгоду з його арештом: проводять колективні молебні на його підтримку чоловіка та інших кримськотатарських політичних в’язнів, масштабні свята для дітей у дні свят Ораза та К’урбан.

Тимура Ібрагімова звинувачують в участі у діяльності "терористичної організації" та "приготуванні до насильницького захоплення влади російської федерації". У цій справі також фігурують: Сейран Салієв, Марлен Асанов, Сервер Закіряєв, Мемет Белялов, Ернес Аметов, Сервер Мустафаєв, Едем Смаїлов, Олег Федоров та Ернест Ібрагімов.

Сьогодні Тимур в Башкирії, Уфа. Усі судові засідання завершені, а їх було 72. Останні два місяці вони відбувалися практично щодня: з понеділка по п’ятницю. Бувало, тривали до 10 год вечора, щоб в адвоката та підзахисного не було можливості підготуватися до наступного засідання. Після усіх засідань Тимур чекав півтора року на апеляцію, перебуваючи в СІЗО в Новочеркаську, Ростовська область. Проте після апеляції рішення суду залишилося незмінним: 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму та рік-півтора обмеження після звільнення.

"Прокурор запитував йому 19 років ув’язнення: в колонії суворого режиму і три роки з цього терміну – у в’язниці. Тюрма при колонії – це ще гірші умови, ніж у колонії", – пояснює жінка.

"Епідемія"

Про арешти та незаконні переслідування Тимур Ібрагімов пише в одному зі своїх листів так:

З чоловіком Діляра спілкується через Зонателеком – офіційний канал спілкування із в’язнями в росії. Раз на тиждень чи два вони можуть зідзвонитися на 15 хвилин. Також листуються. До листів дружина вкладає декілька листків паперу, щоб чоловік міг написати їй лист у відповідь.

Жінка стверджує, що її чоловік – завжди у доброму гуморі й з оптимізмом говорить про своє звільнення. Каже, що у нього все добре. Навіть зустріч в СІЗО з іншими фігурантами цієї справи є для нього радістю. Чоловік радіє добрим новинам з дому та досягненням своїх дітей у навчанні і не тільки. Їх він не бачив уже майже п’ять років і дуже сумує за ними.

Щодо самопочуття політв’язня, то у нього проблеми із зором: в дитинстві він пошкодив око і його довелося ампутувати. З першого дня арешту йому були потрібні краплі для зволоження очей, які вдалося роздобути через іншого в’язня. Також була необхідна заміна імпланту, але зробити цього не вдалося.

Зараз Тимур очікує відповіді з Москви про те, в яку колонію його переведуть. А далі – ув’язнення і перебування за сотні кілометрів від дому.

Адреса для листів Тимуру Ібрагімову:

Електронна форма на сайті Кримської Солідарності (ці листи роздруковують і далі передають ув’язненим): https://bit.ly/31QJ2ye

або

2 вересня 2022
85
Теги: #SolidarityWords
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: