"Мій арешт був питанням часу". Історія кримськотатарського активіста Нарімана Джеляла

86
Роздрукувати
"Мій арешт був питанням часу". Історія кримськотатарського активіста Нарімана Джеляла

Наріман Джелял — кримськотатарський активіст, журналіст, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу. Його арештували після повернення із саміту "Кримської платформи" зі звинуваченням у диверсії, а саме у підриві газопроводу в селі Перевальне. Він вирішив їхати до Києва попри публічні погрози кримських чиновників та перших осіб російської влади. Сьогодні підконтрольний рф Верховний "суд" Криму оголосив вирок – Нарімана Джеляла засудили до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму зі штрафом 700 тисяч рублів, а також обмеженням волі на 1,5 року.

Брати Азіз та Асан Ахтемови, що фігурували у так званій кримінальній справі як "спільники Джеляла, отримали 15 років колонії суворого режиму зі штрафом 500 тисяч рублів і обмеженням волі на 1 рік.

У межах другої частини медіапроєкту "Люди з порожніх стільців" (#EmptyChairPeople), який реалізовують Читомо та Український ПЕН за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED), розповідаємо історію Нарімана Джеляла, який вже рік перебуває в незаконному ув’язненні.

Одеса — Крим

Свого майбутнього чоловіка Левіза зустріла на роботі в Меджлісі кримськотатарського народу. Тоді вона працювала помічницею керівника й паралельно заочно навчалася в університеті. В той час Наріман закінчив аспірантуру в Одесі й приїхав до Криму влаштовуватись на роботу в газету "Авдет". В перекладі з кримськотатарської ця назва означає "повернення".

Перша зустріч Левізи й Нарімана не була дуже романтичною: юнак, не привітавшись і з нею та іншою секретаркою, швидко пройшов у кабінет Шефкет-аги Кайбуллаєва, тодішнього редактора газети. Дівчат це трохи збило з пантелику, адже всі, хто приходить до редакції, вітаються. Наступного разу Наріману довелося перекинутись декількома словами із Левізою, бо редактора не було в кабінеті. Так вони й почали спілкуватися. Відтоді Наріман Джелял влаштувався на роботу журналістом газети "Авдет".

Левіза розповідає, що найбільше в Наріманові її привабила його відкритість: "Я навіть не уявляю, щоб він міг когось обманювати. Він, здається, не здатний сваритись. За 14 років спільного життя не згадаю жодного випадку, коли б він підвищив на мене голос. Коли у нас виникають певні розбіжності, то все вирішуємо через діалог та дискусію, і так досягаємо компромісу. Його відкритість, врівноваженість, чесність підкупили мене".

Коли Левіза та Наріман одружилися, чоловік працював вчителем у школі. Він викладав право, історію, і діти його дуже любили. Він умів знайти підхід до кожного учня. Тоді ж Наріман працював на телеканалі АТР, де став автором і ведучим програми "Перехрестя".

Ранок суботи

Все почалося з того, що Левіза прокинулася від гавкоту собак та звуків кроків навколо будинку: "Тебе нібито оточують по периметру, і ти розумієш, що це все наростає і наростає. Почали стукати у ворота та вікна, і я розбудила Нарімана. Він вибіг на кухню, де вікна виходять саме на ворота, і побачив, як люди в чорних балаклавах перестрибують через паркан. Наріман забіг в спальню, сказав одягатися і одягнути дітей. До нас прийшли".

Фраза "До нас прийшли" у Криму не несе позитивного сенсу. Вона означає нові обшуки, затримання, арешти… Так і сталося того дня: незвані гості не принесли нічого доброго.

Наріман Джелял пише в одному зі своїх листів: "Мій арешт був питанням часу, і про це знав не тільки я. Після "Кримської платформи", буквально перед від’їздом до Криму, друзі вкотре просили подумати: може краще залишитися на вільній території,". Та Наріман таки повернувся до Криму, і вже за декілька днів до нього прийшли силовики у балаклавах.

Політичний в’язень так згадує ранок арешту й події, які тоді відбувалися: "Почали стукати у двері. Я відчинив вікно і попросив не вриватися й не лякати дітей. Почувши ствердну відповідь, відчинив. На подвір’ї стояло близько 13 людей. Частина у балаклавах, частина без. Мені показали ухвалу про обшук у справі про вибух газопроводу в Перевальному. До цього моменту я вже знав про два обшуки та затримання. Пізніше від адвоката дізнався про п’ятьох затриманих, включно зі мною".

Напередодні затримали братів Ахтемових: Асана та Азіза. До них із обшуком силовики прийшли 3 та 4 вересня відповідно, і звинуватили у скоєнні диверсії на газопроводі в селі Перевальне. Наріман Джелял встиг написати про затримання Азіза у своєму Facebook: до чоловіка силовики прийшли на декілька годин раніше.

"Оскільки Наріман громадський діяч і вже стикався з такими випадками, у нього була напрацьована системність роботи. Він знав, куди спочатку треба зателефонувати, з ким з авдвокатів проконсультуватися, до який інстанцій звернутись", — каже Левіза Джелял.

Після цього чоловік пізно повернувся додому й заснув близько другої ночі. А вже о сьомій ранку з обшуком прийшли до будинку Нарімана.

Не перший обшук

Раніше до сім’ї вже приходили з обшуком у 2015 році. Тоді перевернули з ніг на голову весь будинок та оглянули кожну шпарину. І тривало все набагато довше, ніж цього разу. Левіза розповідає, що обшук будинку в вересні 2021 року зайняв до 10 хвилин. Здебільшого все оглянули поверхово: заглянули в тумбочки та шафки, походили по кімнатах, подивилися дитячу кімнату. Забрали тоді лише ноутбук і телефон Нарімана.

Весь цей час Левіза намагалась додзвонитися хоча б до когось, щоб розповісти про обшук, але тоді не було зв’язку, його глушили окупанти. Ноутбук і телефони дітей силовиків теж не зацікавили. Наріман назвав усі коди та паролі, які запитували силовики, сам все розблокував. Ті все оглянули. Потім вийшли на подвір’я, щоб оглянути машину. Тоді дружину разом із дітьми закрили в окремій кімнаті, а Наріман Джелял із силовиками говорив сам.

Левіза Джелял згадує, що під час обшуку і вона, і чоловік були цілком спокійні, не було жодного страху через обшук.

Нарімана викликали не вперше до ФСБ чи відділення поліції, і після таких розмов чоловік завжди повертався додому. Цього разу все було трохи по-іншому, і Левіза це помітила: "Єдиний тривожний дзвіночок — це коли на нього одягли наручники у дворі. Нарімана оточили п’ять-шість людей в балаклавах й вивели з двору. І коли його посадили в машину, вона рвонула з місця на високій швидкості — наздогнати її було нереально".

Під час обшуку адвоката в будинку не було. Еміне Авамілєва під’їхала до будинку саме тоді, коли Нарімана посадили в бус синього кольору без номерних знаків. Машина помчала дуже швидко і жінка намагалася їх переслідувати, щоб не втратити слід Нарімана. Та її підрізали, відсікли й десь в місті вона загубила машину.

Формальне і неформальне звинувачення

Адвокат Микола Полозов розповідає, що формальним приводом для порушення кримінальної справи стало пошкодження газопроводу в серпні минулого року, саме в день проведення "Кримської платформи": "Це був газопровід невисокої потужності, він не був магістральним. Це було відгалуження, яке йшло у військову частину в селі Перевальне. І попри те, що спочатку було порушено справу через шкоду майну, пізніше її з МВС передали до ФСБ й перекваліфікували на диверсію. За цією справою на початку вересня минулого року затримали більш ніж вісім людей, з яких згодом троє стали обвинуваченими. Це Наріман Джелял, Азіз та Асан Ахтемови. Кілька людей стали свідками звинувачення.

Але це був формальний привід. Фактично Нарімана Джеляла переслідують як політичного активіста, журналіста та як першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу — останнього з керівництва Меджлісу, хто ще залишався безпосередньо у Криму. А головне: за те, що він, всупереч погрозам російської влади, поїхав до Києва у серпні минулого року і взяв участь в саміті "Кримської плаформи"".

Слідство тривало протягом трьох місяців. За цей час слідчі додали до справи ще низку обвинувачень, зокрема, незаконне зберігання вибухових пристроїв. Після затримання Асана та Азіза стало відомо, що до них застосовувалися тортури, в тому числі й електричним струмом. Робили це для того, щоб вони дали свідчення проти себе. Що стосується Нарімана Джеляла, то його тримали з мішком на голові у підвалі, при цьому він був у статусі свідка, а не обвинуваченого.

Далі справу передали до "суду". Починаючи з лютого, справу розглядає колегія "суддів" у складі судді Віктора Зінькова, а також суддів Олексія Козирєва і Сергія Погребняка.

Полозов розповідає, що влада росії давно хотіла ухвалити закон про те, що Меджліс — це терористична організація. Сьогодні в росії вона визнана екстремістською. Зробити це хотіли для того, щоб посилити репресії проти кримських татар, які мирно протистоять окупації Криму. У випадку ухвалення подібного закону тисячі людей автоматично визнавалися б членами терористичної організації. Це було б новою політичною "ковзанкою", як-от Хізб ут-Тахрір. Російська влада мала намір втілити цей план у життя, але повномасштабне вторгнення на територію України відклало це рішення.

Левіза Джелял розповідає, що Наріман весь час із дня затримання перебуває в спецблоці в СІЗО. Він також ізольований від інших ув’язнених — вони ніколи не бачаться, виходять на прогулянки окремо.

"Кримські татари десятиліттями демонстрували стійкий імунітет до несправедливості та підлості, який формувався та підтримувався зусиллями відповідальних представників різних сфер діяльності нашого суспільства", — пише Наріман Джелял в одному зі своїх останніх листів.

"У Криму не так давно з’явилася практика, яка не є рідкістю в росії, коли людей, які допомагають сім’ям політв’язнів чи збирають допомогу самим політв’язням, російська влада звинувачує у фінансуванні тероризму. Тобто якщо політв’язень звинувачений за статтею "участь в терористичній організації", – а це більшість кримськотатарських політв’язнів – і йому люди збирають допомогу, то до них приходять співробітники силових структур і починають розслідувати справи щодо фінансування тероризму. Наприкінці минулого і на початку цього року такі випадки почастішали. Все це лише додає страху", — розповідав Наріман Джелял в торішньому інтерв’ю Читомо про нові методи тиску та стримування на громадянських журналістів та активістів у тимчасово окупованому Криму.

Про важливість роботи громадянських журналістів Наріман тоді висловлювався так: "Передовсім треба розуміти, що дуже часто події, про які розповідають громадянські журналісти, залишаються поза увагою тих ЗМІ, які дивиться найбільша маса людей у Криму і в Україні в цілому. І якщо про це не розповідають професійні журналісти, загальнонаціональні канали, то в сучасному світі цього наче і не відбувається. І російська федерація саме цього і прагне — щоб люди ні в Криму, ні в росії, ні в Україні, ні в цілому світі не знали, що тут відбувається".

"Ми маємо боротися за їхню свободу"

Амбасадором політичного в’язня Нарімана Джеляла є президент Українського ПЕН, журналіст та письменник Андрій Курков. У своїх публічних виступах за кордоном він часто згадує про справу Нарімана Джеляла і цитує його. Також перебуває на зв’язку із сім’єю політичного в’язня, листується із Наріманом.

Андрій Курков каже, що слідкував за ситуацією в тимчасово окупованому Криму і до арешту Нарімана, тому знав про нього до того, як стати його амбасадором.

 

Нагадаємо, щоб пройти тюремну цензуру, потрібно дотримуватися простих правил:

  • писати російською мовою (листи, написані іншими мовами, адміністрації місць несвободи викидають);
  • дотримуватися політичної нейтральності;
  • вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата.

Також радимо вкласти порожній конверт з марками та чистими аркушами тонкого паперу для відповіді.

Ви можете писати в’язням Кремля все, що у вас на серці. Можна переповідати новини, інтерв’ю з цікавими людьми, писати поради зі зміцнення здоров’я в закритому приміщенні, надсилати вірші, короткі оповідання, малюнки, фото, листівки.

21 вересня 2022
86
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: