40 знакових постатей української культури

4532
You can read this article in English
40 знакових постатей української культури

Про кого з українських митців варто знати усьому світові? Чия праця найяскравіше демонструє особливості української культури? Виразні, яскраві, непересічні. Українські митці, з яких можна почати занурення в українську культуру. Це не рейтинг, а короткий список. До нього не потрапило ще багато визначних постатей. Але це основа, перший крок, квиток на ознайомчу екскурсію.

До списку "40 знакових постатей української культури" ввійшли митці-новатори, ключові фігури української культури, світові зірки. Серед них художники зі світовими іменами, видатні живописці і графіки, архітектори і скульптори, поети, прозаїки, драматурги, актори, режисери, композитори, співаки.

Їхні ідеї вели за собою мільйони. Їхня творчість наповнює і дозволяє відчути, що таке Україна в культурному вимірі. І зрозуміти, чому українці зараз так сміливо боронять свою землю. Адже війна за українську незалежність триває не місяць і не вісім років, а вже не одне століття.

МИСТЕЦТВО

imageОлександр Архипенко (1887–1964)

Уродженець Києва, творець двох найбільш радикальних скульптурних ідей ХХ століття — обʼєднання мас навколо отвору і оптичної заміни опуклих і вигнутих частин у зображенні тіла. Створював поліхромні кубістичні скульптури у Парижі 1910-х років, абстрактні рельєфи, синтетичні об’ємні рухомі конструкції. Емігрував у 1920-х до США, започаткував там школу сучасної пластики, звʼязок з Україною підтримував до кінця життя.

 

imageКатерина Білокур (1900–1961)

Художниця-наївістка, все життя прожила в селі Богданівка на Київщині. Батьки та односельці вважали живопис неприпустимим для жінки, чим довели її до спроби самогубства. Як і багато радянських селян, не мала паспорта і була прикріплена до колгоспу. Владі було вигідно показувати її як "селянську художницю", хоча майстерність її полотен вражає деталізацією, особливою колористикою та пульсуванням світла. Пензлі виготовляла сама, з котячої шерсті та коров’ячої вовни, гілочок вишні. Наносила на картини квітку за квіткою, наче вишивала. Та й полотно закріплювала на підрамнику, наче на п’яльцях для вишивки.

 

imageМихайло Бойчук (1882–1937)

Маляр-монументаліст, засновник школи українського мистецтва, що називається за його прізвищем "бойчукізм". На початку ХХ століття у Парижі займався адаптацією візантійського і проторенесансного мистецтва до потреб сучасності, використовував узагальнення форм і композицій сакрального мистецтва для оновлення художньої виразності. Один із засновників і професорів Української академії мистецтв у Києві. Після творчої поїздки в Італію, Францію та Німеччину за звинуваченнями у "шпигунстві" та участі в "контрреволюційній організації" розстріляний разом з учнями у 1937 році. Більшість його творів знищено в радянські часи.

 

imageВасиль (1873–1952) та Федір (1879–1947) Кричевські

Рідні брати, винятково обдаровані, займались живописом, книжковою графікою, промисловим дизайном, експериментували зі стилями. Василь був одним із засновників українського архітектурного ар-нуво (Будинок земства в Полтаві, 1908), створював ескізи для кераміки й килимарства, керував художньою частиною кількох кінострічок, зокрема й повноколірних, на Одеській кіностудії. Творець перших ескізів українського герба з використанням тризуба князя Володимира. Під час Другої світової емігрував, помер у Венесуелі.

imageЙого молодший брат Федір зосередився на живописі, став одним із засновників і першим ректором Української академії мистецтв у Києві. Його монументальний триптих "Життя" 1927 року є зразком поєднання ар-нуво і ар-деко, з використанням елементів українського релігійного живопису. Підданий остракізму за відмову малювати портрет "батька народів", помер голодною смертю за мольбертом у містечку Ірпінь під Києвом.

 

imageЯків Гніздовський (1915–1985)

Видатний українсько-американський митець, який працював у різних техніках, передусім графіці, у творчості синтезував європейський мінімалізм і японську ксилографію. По переїзді до США в 1949 році Яків Гніздовський заявив про себе на виставці графіки в Інституті мистецтв Міннеаполіса. Остаточне визнання митець отримав після покупки 220 дереворитів галереєю Асоціації американських митців у Нью-Йорку. Дві роботи Якова Гніздовського — картини "Зимовий пейзаж" і "Соняшник" прикрашали робочий кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі, придбані його дружиною Жаклін Кеннеді.

 

imageВладислав Городецький (1863–1930)

Видатний архітектор України, який на Батьківщині спорудив понад 30 будівель, а також низки споруд за кордоном. Владислав Городецький є автором багатьох архітектурних візитівок Києва: Національного художнього музею України, костелу Святого Миколая, Караїмської кенаси, Будинку з химерами (частина резиденції Президента України). А також гімназій у містах Умань і Черкаси, Блакитного палацу в Черкасах, Тегеранського залізничного вокзалу та багатьох інших визначних споруд. Творчий доробок Городецького — яскравий приклад світової модерної архітектури. Використовував найновіші на той час матеріали — дивував своїми сміливими рішеннями з бетону.

 

imageОлександра Екстер (1882–1949)

Одна з головних експериментаторок у сценографії початку ХХ століття, змінила ставлення до руху тіла і роль освітлення театральної сцени. Почала обігрувати весь простір сцени, а не лише підлогу, розробляла конструкції для гри на кількох рівнях, як в українському вертепі, використовувала у костюмах яскраві, контрастні кольори, запозичивши цей принцип з українського народного розпису. Відкрила у Києві за часів Першої світової війни одну з перших приватних шкіл, щоб навчати дітей і дорослих принципів кубофутуристичного зображення.

 

imageКазимир Малевич (1879–1935)

Заснував супрематизм — найвищий вияв розриву живопису з реалізмом. Колір, форма, фактура, рух — головні елементи цього напрямку геометричного абстракціонізму. Його іконою став "Чорний квадрат" 1915-го — потужний, лаконічний та місткий, ніби чорна діра. Казимир Малевич народився в Києві у польсько-українській родині. Українське народне мистецтво, геометрична орнаментика селянських розписів будинків особливо зачаровували художника. Викладав у Київському художньому інституті, але початок репресій проти митців в Україні змусив його переїхати. Відомо, що в документах Малевич вказував себе українцем за національністю. Зокрема на допитах радянських чекістів у 1930-х.

 

imageГеоргій Нарбут (1886–1920)

Це — високий український стиль. У його роботах Україна припинила бути Малоросією. Творчість Нарбута — розкішна книжкова графіка, вишукані лінії, хист та майстерність. Створював обкладинки часописів, силуетні портрети, акварелі, герби, банкноти та марки Української держави 1918-го. Зробив важливий вибір: у розпалі кар’єри модний художник полишає тодішню столицю імперії Санкт-Петербург і повертається в Україну, яка його потребувала. У 1918-му створює своїй молодій державі нову айдентику — дизайн грошей, марок, печаток і ескізи гербів. У 32 роки очолив Українську академію Мистецтв. Зазнає негараздів та безгрошів’я, заздрощів колег, урешті в 34 помирає. Але його стиль переживає свій час і досі надихає наймодніших українських дизайнерів.

 

imageІоан Георг Пінзель (початок 1720-х–1762)

Видатний скульптор-поліхроміст, мав майстерню в містечку Бучач (Тернопільська область), створював дерев’яні та кам’яні композиції для здебільшого сакральних споруд Галичини. Працював у творчому тандемі з архітектором Бернардом Меретином, кілька їхніх будівель вважаються вершинами українського зодчества — ратуша в Бучачі (1750-ті), собор Святого Юра у Львові (1760-і) є зразками гармонійних пропорцій і пластичної виразності. Окремі композиції скульптора містять елементи авангардних рішень кубізму та експресіонізму початку ХХ ст. Пінзель першим став зображати персонажів Старого Заповіту із семітськими рисами.

 

imageМарія Примаченко (1908–1997)

Наївістка, що все життя прожила у селі Болотня Київської області, створила понад 800 графічних листів з унікальними образами фантастичних звірів, птахів, плазунів, оригінальними флористичними й жанровими композиціями. Яскраві кольори, несподівані поєднання, інтерпретація давніх міфічних сюжетів, позитивне трактування поєднується у її творчості з відгуками на політичні події та екологічну катастрофу на Чорнобильській АЕС.

 

ЛІТЕРАТУРА

imageЮрій Андрухович (1960)

Відколи Юрій Андрухович дебютував як поет і член поетичного угруповання Бу-Ба-Бу в середині 1980-х, він багато чого зробив першим: раз і назавжди змінив українську прозу, коли було опубліковано його романи "Рекреації" та "Московіада" (у 1992 і 1993), змінив тон суспільної дискусії про європейське майбутнє України як есеїст і колумніст наприкінці 1990-х, відкрив шлях до європейських аудиторій і для себе, і для своїх колег, і великою мірою змінив образ України в умах і серцях людей за кордоном та на Батьківщині.

 

imageМикола Гоголь (1809–1852)

Письменник, представник української школи в російському письменстві, автор, який створив екзотичний романтичний образ України у своїх "малоросійських" "Вечорах на хуторі біля Диканьки" і "Миргороді". Народжений у Великих Сорочинцях в часи після падіння Гетьманщини, Гоголь, як і багато його співвітчизників, був спокушений блиском російської імперської столиці і можливістю збудувати там кар’єру. В період романтизму, коли зароджується інтерес до народної творчості та етнографії, Гоголь, перебуваючи у Санкт-Петербурзі, студіює і колекціонує зразки української народної творчості, прислів’я, перекази та легенди й на їх основі створює у своїх оповіданнях фантасмагоричні образи екзотичної малоросійської провінції. Екзотизуючи картинки і образи народного життя в Малоросії, Гоголь творить зразки колоніального кічу, котрі несуть водночас страх і жах та здобувають популярність у метрополії. Водночас, дедалі глибше занурюючись у петербурзьке життя, Гоголь відкриває для себе монструозність імперського міста і втілює його в образі "маленької людини", яку розчавлює влада, спокушає багатство і заражає сатанинська гордість. Постать Гоголя — виразний зразок гібридної ідентичності колоніальної людини, у якої бажання імперського іншого співіснує з потребою зберегти етнічну самоцінність. Ця колізія дозволила письменнику говорити про існування в нього двох душ — української і російської.

 

imageСергій Жадан (1974)

Сергія Жадана колись назвали "голосом покоління", і у свої сорок з чимсь він зумів стати цим голосом для кількох поколінь, і тих старших, і молодших за нього самого. Він дебютував як поет у 1990-х і досі пише вірші (один з них увійшов до числа рекомендованих New York Times Magazine), а його романи здобули визнання в Україні, Німеччині, Польщі та США, принесли йому європейські та українські літературні нагороди. Він також є фронтменом двох музичних груп, тож виступає з концертами, поетичними читаннями. З 2014 року є одним із найвідоміших волонтерів.

 

imageОксана Забужко (1960)

Оксана Забужко була вже відомою поеткою, мала досвід викладання у Пенсильванському та Гарвардському університетах, коли 1996 року її перший роман "Польові дослідження з українського сексу" зазвучав у переповнених українських залах та на телешоу. Вона скористалася цією можливістю, щоб познайомити з фемінізмом тим, хто досі про нього не чув, та навернути до сучасної прози тих, хто досі не читав українською. З часом роман переклали 15 мовами, а його авторка стала важливим голосом і жіночої, і української національної емансипації в ширшому сенсі, в Україні та світі.

 

imageЛеся Українка (1871–1913)

Письменниця, яка започаткувала епоху модернізму в українській літературі. Як критикиня й перекладачка, Леся Українка знайомила публіку з найновішими творами Ібсена, Гауптмана, Пшибишевського, Метерлінка. Водночас у власній творчості вона, як сама писала, з "погордою до смерті" кидалася у вир новітніх тем, переосмислюючи і надаючи нового смислу світовим сюжетам і образам. Її Кассандра, Міріам, Дон Жуан, Юда несуть на собі виразні сліди жіночого письма. Наскрізними для неї стали мотиви творчого безумства і право жінки говорити публічно й бути почутою. В пошуках ідеальної комунікації, втікаючи від "вавилонського полону" одинокості, письменниця звертається до феміністичних ідей та дискутує про роль жінки як "тіні" в історії та культурі, безіменної і трактованої як об’єкт володіння. Леся Українка розпочала критику орієнталізму, поділяючи свої симпатії з народами Сходу і критикуючи стереотипи, якими супроводжувалося зображення так званого Орієнту.

 

imageІван Франко (1856–1916)

Письменник, публіцист, політик і вчений, який свідомо ототожнив себе з "працівником на полі поступу". Мешкаючи у Львові, знаючи багато мов і активно публікуючись у різних виданнях, Франко служив мостом порозуміння між різними народами, котрі проживали в тогочасній Галичині, — українцями, поляками, німцями, євреями. Був одним із перших професійних літераторів і журналістів, а також лідером і біографом цілого покоління українських діячів, яке назвав "молодою Україною". У своїй творчості одним із перших у східноєвропейських літературах зацікавився натуралізмом Еміля Золя, якого перекладав і наслідував, а серед культурних фігур, за прикладом яких моделював власне життя, називав Гете, Міцкевича і Шевченка. Один з основоположників української інтелектуальної прози, кримінальної і детективної повісті, предтеча модерністської поезії. З його "Зів’ялого листя" (1896) вийшла вся українська модерна поезія ХХ століття. Витворив власну культурософію і не раз асоціював себе з поколінням жертви, що простує шлях майбутньому, але самé вмирає на шляху до нього. Його міф про національне відродження апелює не лише до історичного оптимізму, але й до трагедії митця-пророка, якого не розуміє його народ ("Мойсей", 1905).

 

imageТарас Шевченко (1814–1861)

Національний поет України, письменник і художник, автор знакової для самоствердження української літератури збірки поезій "Кобзар" (1840). Як поет, започаткував могутню романтичну символіку образу народного поета як барда (кобзаря) — носія колективної свідомості. Власною біографією Шевченко ствердив життєздатність української мови й культури, а у своїй творчості створив емблематичний образ України, з одного боку, загроженої небезпеками розпадання роду, розбратом, нехтуванням історією; з другого боку, такої, що постає раєм, символом якого є хата, родина, щасливе материнство і вільне життя. Водночас із сарказмом показав, якої зневаги і "благоденствія" зазнає Україна під тиском деспотичної Російської імперії і царизму (поеми "Сон", "Гайдамаки", "Кавказ"). Засуджений до 10 років солдатської служби в Оренбурзькому краї із забороною писати й малювати, Шевченко, однак, створив на чужині ряд ліричних шедеврів, фіксуючи переживання індивідуальності, позбавленої можливості вільно жити і творити. Там же на засланні створив низку графічних робіт (серія про "Блудного сина") про солдатське життя та життя так званих "інородців"-казахів на околицях Російської імперії. Історіософічні візії, апокаліптичні картини сучасності, поглиблений самоаналіз, засвідчений численними автопортретами, засвідчують виразну індивідуальність і водночас художню експериментальність його мислення, що дозволяло не раз упродовж 20 століття ставити його в ряд авторів-авангардистів.

 

imageГригорій Сковорода (1722–1794)

Український філософ Григорій Сковорода своєрідно поєднав християнські переконання з тезами античної філософії. Один з найбільших моральних авторитетів свого часу, він відмовився від кар’єри при дворі тогочасної російської цариці Єлизавети і обрав шлях мандрівного філософа. Його повчальні байки та пісні мали широкий обіг і вплинули на дальшу українську поезію, а філософські трактати стали підґрунтям для витворення модерної національної науки про мудрість.

 

imageІван Котляревський (1769–1838)

Колишній армійський офіцер Іван Котляревський вирішив приєднатися до тогочасної європейської літературної моди й написав пародію на "Енеїду" Вергілія. Це був перший великий текст новою українською мовою. В поемі античні герої стали веселими козаками, тому твір набув популярності й залишається важливим досі. Котляревський так само заклав основи нової української драматургії.

 

imageВасиль Стус (1938–1985)

Талановитий поет і літературознавець Василь Стус сміливо виступив проти репресій інтелектуалів та переслідувань української культури в СРСР на початку 1960-х. Був заарештований 1972 року, потім, після пів року на волі, — знову в 1980-му. Загинув у радянській в‘язниці. Метафоричні, пронизані гіркою іронією Стусові вірші, що циркулювали у самвидаві і з’являлись друком за кордоном, належать до вершинних зразків української поезії кінця ХХ ст.

 

МУЗИКА

imageМаксим Березовський (1745–1777)

Видатний композитор межі бароко і класицизму. Творив духовну і світську музику, від хорових до камерних і симфонічних жанрів. Найчастіше згадують його концерт "Не отвержи мене во время старости", втім, знайдено не всі твори композитора. За даними дослідників, Максим Березовський навчався у Школі співу та інструментальної музики в Глухові (тодішній столиці українських гетьманів), у Києво-Могилянській академії, а також у Болонській філармонічній академії, де був учнем Джованні Баттісти Мартіні, вчителя Вольфганга Амадея Моцарта. Основоположник жанру хорового концерту циклічної структури, автор першої української симфонії (До мажор, початок 1770-х) і першої української опери ("Демофонт", 1773).

 

imageДахаБраха

Музика "ДахиБрахи" народилася у театрі, якщо точніше – у Київському центрі сучасного мистецтва "ДАХ", під керівництвом сміливого театрального режисера Владислава Троїцького. Від 2004 року "етнохаос"-гурт виступає з вибуховою сумішшю фольклору й театру, автентичної української музики і африканських та арабських інструментів, архаїчних мотивів та сучасного звучання. "ДахуБраху" радо зустрічали на численних музичних фестивалях, зокрема Glastonbury та Sziget, а також у студіях Later… with Jools Holland на BBC, KEXP та NPR. А їхню пісню "Шо з-под дуба" знають також фани серіалу "Фарґо".

 

imageСвятослав Вакарчук (1975)

Фронтмен гурту "Океан Ельзи" — найпопулярнішого в Україні останні 20 років. Їхні виступи збирають стадіони. Якісне сучасне поп-рок звучання, неповторна енергетика та впізнаваний вокал, українська мова та важливий соціально-політичний вимір — серед причин успіху. "Океан Ельзи" підтримав обидва українські Майдани: у 2004-му пісня їхня пісня "Вставай" стала гімном протестів, а у грудні 2014 року "Океан Ельзи" виступив під час Революції Гідності у своєму колишньому "золотому" складі — це була наймасштабніша музична акція Майдану. Сформував музичні смаки молоді покоління Незалежної України.

 

imageСоломія Крушельницька (1872–1952)

Видатна українська оперна співачка зі світовою славою. З кінця 1890-х років із тріумфом виступає на театральних сценах світу: Італії, Франції, Португалії, Австрії, Польщі, Росії, Єгипту, Аргентини, Чилі. Соломія Крушельницька виконувала партії в операх "Аїда", "Трубадур" Верді, "Фауст" Гуно, "Чіо-Чіо-Сан" Пуччіні, "Кармен" Бізе, "Електра" Штрауса і багатьох інших. Серед її численних відзнак і нагород — звання "Вагнерівська примадонна" ХХ століття. З нею на одній сцені співали Тітта Руффо, Енріко Карузо, Федір Шаляпін, а італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував їй свій портрет з написом "Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй". Виконавиця понад 60 оперних партій. Сучасні їй критики писали про неї як про ідеальну співачку, адже вона поєднувала чудову акторську гру із "сильним, соковитим і дзвінким драматичним сопрано". Надавала перевагу тонким нюансам і різноманіттю вокальних відтінків, а не ефектним трюкам. Вважається, що саме вона врятувала оперу "Батерфляй": через три місяці після провальної прем’єри завдяки виконанню Соломією головної партії опера мала тріумфальний успіх у театрі "Ґранде" у Брешії.

 

imageОксана Линів (1978)

Одна з провідних сучасних диригенток. Представниця професії, що донедавна вважалася суто чоловічою. Перша головна диригентка італійського оркестру — музична директорка Оперного театру в Болоньї. 2021-го стала першою жінкою-диригентом в 70-річній історії Байройтського оперного фестивалю — з постановкою "Летючого Голландця" Ваґнера. Була головною диригенткою Опери та Філармонійного оркестру Ґраца, Австрія — і першою жінкою на цій посаді. Працює з провідними оперними театру світу. У Львові заснувала міжнародний фестиваль класичної музики LvivMozArt.

 

imageМикола Лисенко (1842–1912)

Миколу Лисенка часто називають батьком-засновником сучасної української музики. Його життя і спадок також невіддільні від української інтелектуальної історії ХІХ століття: це один із тих випадків, коли забезпечена молода людина з давньої української родини вирішила не тільки зберігати автентичну українську культуру, але й переосмислювати та підносити її до мистецьких форм та суспільних очікувань своєї епохи. Лисенко отримав освіту в Ляйпціґу і на піаніста, і на композитора, проте присвятив себе Україні та найбільш шанований саме як автор численних опер ("Тарас Бульба" є найвідомішою), інструментальних композицій, симфоній, пісень, в основу яких покладено українську народну музику, яку Лисенко вивчав і збирав від молодих літ.

 

imageМикола Леонтович (1877–1921)

Цей композитор знаний ефектними й вишуканими обробками численних українських народних пісень. Безумовний opus magnum Миколи Леонтовича — "Щедрик", твір, що став у різних інтерпретаціях всесвітньо відомим символом Різдва та часто фігурує під назвою "Carol of the Bells". Основу спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри, кожна з яких, попри крихітність, вибудувана за законами музичної драми. У них фольклор поєднано з досягненнями західноєвропейської поліфонічної школи. Композитора Леонтовича 1921 року за не до кінця з’ясованих обставин убив агент радянської ЧК. Його смерть консолідувала коло українських еліт у товаристві Леонтовича, яке стало наймасштабнішим всеукраїнським музичним товариством 1920-х. Слава до Леонтовича прийшла вже по смерті завдяки політичному проєкту Симона Петлюри — тріумфальним гастролям Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця, які принесли приголомшливу світову популярність одному-єдиному твору — "Щедрику".

 

imageБорис Лятошинський (1894–1968)

Один з найвидатніших українських композиторів ХХ століття — засновник, фундатор і найвищий авторитет вітчизняного модернізму, який визначив розвиток української класичної музики на роки наперед. Основоположник української симфонічної школи. Творчість Лятошинського поділяється на кілька етапів — від сміливих проявів модернізму до поступового спрощення. Останнє спричинено власними переконаннями, а не ідеологічним тиском, який безумовно чинився на митця за Сталіна. Навіть під час сумнозвісної кампанії радянської влади "боротьби з формалізмом" 1948 року він виявився єдиним з обвинувачених, хто заперечував на пленумі Спілки композиторів свою провину і водночас не вдавався до "викриття" колег. Незламності навчив і своїх студентів-шістдесятників, які увійшли у групу "Київського авангарду".

 

imageВалентин Сильвестров (1937)

Наш сучасник, найвідоміший у світі український композитор усіх часів. У 1960-ті роки належав до бунтівної групи молодих композиторів — учнів Бориса Лятошинського "Київський авангард". Його ранні твори ще наприкінці 1960-х пробили собі дорогу на Захід, через що композитору була відрізана можливість кар’єри на Батьківщині. У другій половині 1970-х повністю змінює свій стиль у бік тихої, прозорої музики, фактичним маніфестом якого стає цикл "Тихі пісні". Після смерті у 1996 році дружини Лариси Бондаренко, яка була його неофіційною менеджеркою, спочатку відмовився до творчості, а потім перейшов до жанру камерних "постлюдій", який передбачає постмодерністське переосмислення творів минулих епох. Попри імідж відлюдника, підтримав Майдан у численних інтерв’ю та однойменному хоровому циклі, а також став непримиренним противником Путіна. Під час повномасштабного нападу Росії на Україну в 2022 році Валентин Сильвестров був змушений евакуюватися з рідного Києва.

 

imageМирослав Скорик (1938–2020)

Абсолютно універсальний композитор. Важко назвати жанр чи стиль, у якому б не спробував своїх сил Мирослав Скорик і в якому б він не досягнув творчого успіху. Поміж його творів — і експериментальні речі, і серйозна робота з фольклором, і музика для кіно та мультфільмів, і неоромантичні та неокласичні твори, і джаз, і поп-музика, і такі масштабні оперні задуми, як "Мойсей". Онучатий племінник Соломії Крушельницької, яка й розкрила його музичний талант. Попри шляхетне походження, у дитинстві навчав дівчат з інтелігентних сімей співати сороміцькі пісні власного авторства. Коли Мирослав ходив у третій клас, сім’ю репресували. Зміг повернутись до Львова після смерті Сталіна у 16 років. Під час роботи в консерваторії заснував естрадний ансамбль "Веселі скрипки", для якого 1963 року написав перший український твіст — "Не топчіть конвалій". Наступного року став композитором одного з найвидатніших українських фільмів — "Тіні забутих предків" режисера Сергія Параджанова, геніально поєднавши фольклор і симфонічний оркестр. 1967 року озвучив першу, найбільш авангардну серію "Як козаки куліш варили" популярного мультсеріалу про козаків. Залишив величезний доробок у сфері класичної музики, проте його справжній хіт, який звучить на всіх площах країни, — "Мелодія ля-мінор" — є саундтреком до фільму 1981 року "Високий перевал".

 

imageКвітка Цісик (1953–1998)

Головна поп-зірка української діаспори у другій половині ХХ століття. Уродженка і мешканка Нью-Йорка, Квітка Цісик співала пісні і англійською, і українською. За пісню "You Light Up My Life" в однойменному фільмі отримала "Оскара" і "Золотий глобус". Українські пісні Цісик — це і типова якісна поп-музика свого часу, і аранжування українського фольклору. Загалом співачка пробувала себе в різних музичних просторах, від блюзу до опери.

 

КІНО-ТЕАТР

imageДзиґа Вертов (справжнє імʼя – Давид Кауфман, 1896–1954)

Яскравий авангардний кінорежисер, якого називають одним із засновників і теоретиків документального кіно. Уродженець Білостока, Дзиґа Вертов працював у різних частинах Радянського Союзу. Але саме в Україні він зняв свій світлий шедевр, фільм "Людина з кіноапаратом" (1929, найвизначніший документальний фільм усіх часів за версією BFI), у якому з формалістичних фрагментів складається один день великого міста, а також, наприклад, брутальніший "Ентузіазм: Симфонія Донбасу" (1930) з експериментальною музичною тканиною індустріальних шумів, близькою до "конкретної музики".

 

imageНаталка Ворожбит (1975)

Драматургиня та режисерка, написала сценарії до культових сучасних українських фільмів та серіалів. Її стилю притаманні колоритність персонажів, жива багата сучасна мова, документалізм, тонке відчуття українських реалій. Провела десятки глибинних інтерв’ю із захисниками Донецького аеропорту для сценарію фільму "Кіборги" Ахтема Сеітаблаєва про події 2014-го. Деякі з розмов лягли в основу п’єси "Погані дороги" про війну на Донбасі. Фільм за цією п’єсою вперше показали на Венеційському кінофестивалі, і це одне з найпотужніших кіновисловлювань про події першого етапу російсько-української війни ХХІ століття.

 

imageОлександр Довженко (1894–1956)

Всесвітньо знаменитий режисер XX століття. Один з "батьків" українського кіно. У його фільмах авангардна кіномова, нестандартна форма поєднуються з національною романтикою та більшовицькою агітацією. Приклад такого міцного "коктейлю" — певно, найкращий фільм Олександра Довженка "Земля". В СРСР його заборонили на 9-й день після виходу в прокат у 1930-му. На міжнародному референдумі кінокритиків у Брюсселі 1958 року цю картину назвали одним із 12 найвизначніших здобутків світового кіно. Довженко не був ув’язнений, але радянська влада надзвичайно обмежувала його творчість, багато його ідей і проєктів залишилися невтіленими.

 

imageМарія Заньковецька (18541934)

Українська акторка, фанатично посвячена театру, яка уславилася своїми жіночими ролями та разом з "театром корифеїв" стояла біля початків становлення українського реалістичного театру 19 століття. З успіхом виконувала головні жіночі ролі у виставах на основі класичних творів Карпенка-Карого, Старицького, Котляревського, Кропивницького, Шевченка, виступала в перших професійних театральних групах по всій Україні та Росії. Володіла особливим артистичним даром психологічного зображення жіночих характерів, зокрема екстатичних, емоційних, охоплених безумством та істерією. Водночас її діапазон простягався від трагічних до комічних ролей. Навколо неї гуртувалася українська мистецька еліта і для неї спеціально писали свої твори українські драматурги.

 

imageЛесь Курбас (18871937)

Режисер, який започаткував нову сторінку історії українського театру — час високого модернізму і авангарду. Створив декілька театральних колективів, найвідоміший — "Березіль". Його вистави (наприклад "Народний Малахій" або "Маклена Граса" за п’єсами Миколи Куліша) стали легендами, їх дотепер вивчають і намагаються реконструювати за поодинокими фотографіями, ескізами костюмів чи фрагментарними спогадами. У сталінській державі на Леся Курбаса чекав арешт у 1933 році за абсурдними звинуваченнями в терорі. 1937 року Курбаса розстріляли в сумнозвісному урочищі Сандармох у Карелії.

 

imageІван Миколайчук (19411987)

Обличчя українського кіно. Видатний актор, кінорежисер і сценарист, ключова фігура українського поетичного кіно. Визнання отримав, зігравши роль молодого Тараса Шевченка у фільмі "Сон" (режисер В. Денисенко) та Івана Палійчука у "Тінях забутих предків" (режисер Сергій Параджанов), який очолює топ-100 найкращих українських фільмів. У спогадах про Івана Миколайчука режисер Сергій Параджанов скаже: "Я не знав більш національного народного генія… До нього це був Довженко". Мав 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв та 2 режисерські роботи. Українські фільми "Пропала грамота" та "Вавилон XX", де він зіграв головні ролі, стали культовими. Радянська влада вважала Миколайчука неблагонадійним, чинила утиски його творчої діяльності.

 

imageСергій Параджанов (1924–1990)

Вірменин за походженням, став творцем феномену "українського поетичного кіно", у стрічці "Тіні забутих предків" (1964) обʼєднав сучасну кіномову з архаїчною естетикою гірського народу України — гуцулів. Кілька його стрічок були заборонені. Після засудження за "український націоналізм" і перебування в колоніях довгі роки займався колажами і асамбляжами, які створював на засадах концептуалізму й вільних асоціацій, хоча не експонував їх публічно.

***

Про проєкт

Координаторка проєктуОлена Павлова

Короткий список сформували експерти PEN Ukraine Тамара Гундорова, Анатолій Дністровий, Діана Клочко, Олег Коцарев, Олена Павлова, Ростислав Семків, Оксана Форостина. Окрема подяка Любові Морозовій.

Над описами працювали:

Тамара Гундорова – Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Микола Гоголь, Марія Заньковецька

Анатолій Дністровий – Яків Гніздовський, Іван Миколайчук, Владислав Городецький, Соломія Крушельницька

Олег Коцарев – Микола Леонтович, Валентин Сильвестров, Мирослав Скорик, Квітка Цісик, Дзиґа Вертов, Олександр Довженко, Максим Березовський

Діана Клочко – Олександр Архипенко, Олександра Екстер, Іоан Георг Пінзель, Марія Примаченко, Сергій Параджанов, Михайло Бойчук, Василь і Федір Кричевські

Любов Морозова – Борис Лятошинський, Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров, Соломія Крушельницька, Оксана Линів, Микола Леонтович

Олена Павлова – Катерина Білокур, Георгій Нарбут, Казимир Малевич, Наталка Ворожбит, Оксана Линів, Святослав Вакарчук

Ростислав Семків – Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Василь Стус

Оксана Форостина – Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Даха Браха, Микола Лисенко

ПерекладачіAlex Fediienko, Oksana Anatolia Wasikowska, Anna Vovchenko, Alexey Abramenko, Joel Keep

Літературна редакторкаАнастасія Левкова

24 березня 2022
4532
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: