Лавдація на честь Тімоті Снайдера, лауреата Премії імені Василя Стуса за 2025 рік

Український ПЕН публікує лавдацію Радниці Президента Українського ПЕН, дослідниці, професорки НаУКМА та Варшавського університету Олі Гнатюк, виголошену на честь американського історика та письменника Тімоті Снайдера, який став лауреатом премії імені Василя Стуса за 2025 рік. Церемонія нагородження відбулася 11 вересня у просторі Українського ПЕН у Києві. 

Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

Воля — найвище в світі, чого потребує людина...

Ці дві цитати – перша з відомого вірша Васля Стуса і друга з листа до сина (з 25.04.1978 р.) – такі близькі ідеям і діям нашого сьогоднішнього лауреата і такі суголосні з його останньою книжкою "Про свободу", де Тімоті Снайдер акцентує саме на виборі і на відповідальності кожної лодини, що я не могла їх не обрати.

Хоч жанр лаудації за означенням має бути похвальним, то, водночас, щоб не збитися на патос, потрібно також трохи інша інтонація.

Та й наші темні часи були б ще темнішими, якби не гумор, іноді чорний гумор, який своєю іскрою розсвітлює темряву.

Тімоті не є жартівником, але без жарту, або бодай парадоксу не відбудеться жоден його публічний виступ.

Зізнаюсь, що мені жарти важко даються, я серйозна як серцевий напад.

Тому дозвольте замість цього – дрібку іронії, а тоді вже власне лаудацію.

Ми познайомилися з Тімом чверть століття тому, коли він працював над книжкою, якої нема й досі, але ж є блискуча назва: Brotherlands, bratczyzny, чи братівщини – про різні вибори, шляхи до різних національних ідентичностей в межах однієї сім’ї і одного краю. Натомість з’явилася інша книжка – Ви вже здогадуєтеся, яка саме. Так, Bloodlands, Криваві землі, книжка, яку перекладено десятками мов і за яку Тімоті Снайдер отримав літературну нагороду Американської Академії мистецтв і літератури і яка стала must read не тільки для істориків.

Той шлях від Brotherlands до Bloodlands є саме тим вибором, про який складно сказати: ти обрав цей шлях, чи шлях тебе обрав.

Тімоті обрав свій шлях – шлях історика Східної Європи, але й шлях обрав Тімоті: написавши Криваві землі, він не міг не написати Чорної землі, книжки про Голокост.

Міркуючи спільно з Тоні Джадтом про ХХ століття і про відповідальність інтелектуалів, Тімоті не міг не написати – в жанрі політичного памфлету – Про тиранію і Шляху до несвободи: Росія, Америка, Європа, розуміючи виклики, перед якими опинився демократичний світ в середині 2010 років. Описати ці політичні уроки він вважав своїм обов’язком. І як тут не згадати відомої фрази, з якої рівно 60 років тому в Києві почався відвертий спротив групи українських інтелігентів: "хто проти тиранії, встаньте!"

Тімоті любить пограниччя і це любов з взаємністю. Найкращим цього прикладом є Реконструкція націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь (2003). Всі його книжки на пограниччі – на пограниччі наукових ділянок – історії, філософії, політології, тощо.

Водночас, щоразу вони й на пограниччі жанрів: маємо інтелектуальну біографію філософа і діяча Польської соціалістичної партії Казімєжа Келес-Краузе; маємо "Червоного князя"; близького до авантюрного роману, маємо політичний тріллер "Нариси таємної війни". Нарешті маємо й філософський трактат – "Про свободу" – de libertate (пам’ятаєте Сковородинське

Що є свобода?
Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото).

Тімоті є людиною діалогу, каже: історія є чинником діалогу, а пам’ять стає чинником припинення діалогу.

Без діалогу не було б його книжки "Про свободу".

Ви безумовно знаєте – Тімоті є багатогранною особистістю – і такими є його книжки та його діяльність як публічного інтелектуала.

Кілька слів про те, про що, можливо, пам’ять стерли наступні події. У травні 2014 року, після початку війни Росії проти України, він ініціював і співорганізував першу великомасштабну конференцію солідарності – Мислити з Україною. Мало хто сьогодні це пам’ятає, але Тімоті зібрав і опублікував в опінієтворчому інтернет журналі Eurozine спогади про Рвеолюцію гідності 2013–2014, зібрані навесні 2014 р.

Тоді також він виступав на захист ув’язненого Олега Сенцова.

Згодом він був spiritus movens багатьох ініціатив задля збільшення підтримки для України. Він також став амбасадором United24, учасником конференцій YES, зустрічей у Давосі.

2022 року він започаткував великомасштабний проєкт Ukrainian History Global Initiative, в якому беруть участь історики з України і цілого світу. Також три роки тому він запропонував своїм студентам в Університеті Єль курс лекцій The making of modern Ukraine, який подивилися мільйони глядачів.

Нагороди

Як публічний інтелектуал Тіомті Снайдер отримав почесні державні нагороди у Польщі, Литві, Естонії, а також почесні титули, зокрема останній з них – doctorа honoris causa Оксфордського університету.

Є в нього й українські почесті – нагорода Антоновичів (Вашингтон 2014) і премія Тризуб (Торонто 2022).

Але премія імені Василя Стуса – перша нагорода, яка вручається в Україні.

Думаю, що є в цьому глибокий сенс: нагорода імені поета і громадянина, для якого свобода і відповідальність були поняттями нерозривно зв’язаними, дістається людині, яка в часи постправди, часи, коли темрява знову загрозливо близька, нагадує urbi et orbi про свободу і про відповідальність.

Дякую Тімоті Снайдеру за його шлях, за те, що він його обрав, а шляху – за те, що обрав Тіма.