Чому українці не люблять багатих і успішних людей?

3073
Роздрукувати
Любка Андрій
Любка Андрій
Поет, прозаїк, перекладач
Чому українці не люблять багатих і успішних людей?

Якби мене спитали, кому треба ставити пам’ятники в кожному українському місті, я б відповів без вагань – Євгену Чикаленку. Це та постать, яка може об’єднати Україну і стати символом для її розвитку в ХХІ столітті.

Зрештою, це той чоловік, який фактично профінансував наше національне відродження сто років тому. Без нього не було б УНР, українських газет, партій, письменників і політиків; геніальний бізнесмен, він заробляв капітали, щоб вкладати ці гроші в створення української політичної нації. Його найвідоміша фраза симптоматична – любити Україну треба до глибини власної кишені.

Сьогодні виповнюється 160 років з дня народження Євгена Харлампійовича Чикаленка. Цю ювілейну дату українська держава значною мірою "проспала", і масштабних подій на загальнонаціональному рівні катма: усе, що робиться, здійснене силами ентузіастів. Поклавши руку на серце, це можна зрозуміти, адже постать Чикаленка мало відома не тільки широкому загалу, а й, так би мовити, вузькому прошарку гуманітаріїв.

Свої статки він заробив у сільському господарстві. Не шляхом скуповування й нагромадження земель, землю він навіть продавав, бо на кількості йому не залежало; Чикаленко заробляв на ефективності сільського господарства. Сам був агрономом, знався на справі, але намагався не відставати від часу – виписував закордонні журнали, експериментував. У агробізнесі використовував сівозміну, технологію чорного пару, ретельно добирав сорти й насіння і мав добрі урожаї навіть тоді, коли у всій імперії панувала засуха. У тваринництві не тільки завозив перевірені породи корів і коней, а й займався селекцією, створюючи найкращі види для українського клімату.

Але його біографію й дуже детальні щоденники легко знайти в інтернеті, а я хотів би сконцентруватися на кількох важливих штрихах, що вирізняють Чикаленка на тлі епохи – не тільки ХІХ, а й ХХІ століття:

Він був бізнесменом-інноватором. Хтось вважає, що йому дуже щастило, але насправді йдеться про бізнесовий геній. Чикаленко був майстерним менеджером, умів заробляти й інвестувати гроші в розвиток, пильно стежив за науковим і технічним прогресом. Можна зустріти думки, що він був ледь не першим українським олігархом, але насправді він був радше "твердим середнячком"; розмір його статків переоцінюють через той колосальний вплив, який він мав на тогочасне українське життя і поступ.

Чикаленко вкладав гроші в освіту – свою, своїх дітей, талановитих, але бідних представників української культури й політики. Більше того, він вклав титанічні зусилля й ресурси в просвіту українського селянства, бо був упевнений, що справжніми громадянами вони стануть тільки тоді, коли міцно стоятимуть на ногах й почнуть добре заробляти. Тому написав і видав справжній бестселер того часу – книгу-підручник "Розмови про сільське хазяйство", у якій вчив українців правильно обробляти землю, вибирати насіння, боротися зі шкідниками, розвивати тваринництво, агітував за використання сільськогосподарської техніки. Геній Чикаленка проявився і в тому, що він заробив навіть на просвітницькій книжці – вона витримала кілька видань, а загальний наклад перевищив космічні для того часу пів мільйона примірників!

В особі Євгена Чикаленка ми маємо чи не найщедрішого українського мецената за всю історію – на благодійність він витрачав не біблійну десятину, а всі 90% своїх доходів. За його гроші виходила перша українська щоденна газета "Рада", він будував школи, гуртожитки для студентів (в тому числі поза межами Російської імперії – у Львові, бо мислив категоріями соборної України), фінансував встановлення українських пам’ятників, на його стипендії, які він, щоб не ображати отримувачів, називав гонорарами, жили провідні українські митці й політики того часу – від Винниченка й Коцюбинського до Грінченка й Грушевського. Важливо додати, що Чикаленко жертвував гроші не просто на "все хороше", а саме на українські справи, він був будівничим нації – і це його якісно вирізняє на тлі інших знаних меценатів того часу.

Витрачаючи колосальні суми на благодійність і громадські справи, сам Чикаленко жив напрочуд скромно і про себе дбав в останню чергу. Палкий ідеаліст, у серйозних справах Чикаленко був приземленим реалістом і людиною холодного розуму: наприклад, він відмовився від численних прохань і закликів "іти в депутати", не захотів стати міністром в уряді УНР, проігнорував ідеї оголосити його гетьманом. З відстані часу видається, що політично й інтелектуально він був значно зрілішим за українських політиків та інтелектуалів тієї бурхливої доби.

Чикаленко – це один із символів українського Півдня. Народжений у селі Перешори тодішньої Херсонщини, а нині – Одещини, Євген Чикаленко все своє життя був пов’язаний з українським степом. Нащадок козацького роду, партнер і просвітник тамтешнього селянства, Чикаленко може прислужитися нашій державі і як яскравий приклад українськості Одещини і Півдня загалом. Повертаючи собі імена, варто пам’ятати, що крім загальників, вони мали й цілком конкретні імена та прізвища. І заслужили на нашу пам’ять та пошанування.

Попри грандіозний внесок в українську справу, цей "незашорений з Перешор" чоловік не посів належне йому місце в українській історії. І в мене є здогад, через що так трапилося: після століть бездержавності і вбитої комуністами поваги до господарювання українці просто на підсвідомому рівні не люблять успішних і багатих людей. Нам потрібні мученики, жертви, злидарі, але не круті підприємці зі стратегічним баченням, чіткою системою моральних цінностей та інвестиційним талантом. А Євген Чикаленко був саме такою людиною, тому й не вкладається в такий милий нашому серцю стереотип про вічного українського лузера і невдаху.

"Повертаючи свої імена" – спільний проект Українського ПЕН і НВ, в межах якого провідні українські інтелектуали – письменники, філософи, журналісти і вчені – міркують про те як, будувати країну, у якій розуміють цінність та силу власних імен, які стають фундаментом задля відкритого, демократичного суспільства – конкурентного в світі та натхненника інших країн у виборюванні своєї свободи. Всі тексти шукайте за тегом #Повертаючи свої імена

Проект реалізується за підтримки Smart Foundation.

21 грудня 2021
3073
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: