Завершилася онлайн-резиденція Українського ПЕН та translit e.V.: враження учасників

Онлайн-резиденція для німецьких перекладачів та українських есеїстів, організована Українським ПЕН та німецьким об’єднанням translit e.V., тривала від 25 до 31 серпня.

Спеціально для цього проєкту 10 українських авторів та авторок – Катерина Ботанова, Володимир Єрмоленко, Сергій Жадан, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Курков, Тарас Лютий, Таня Малярчук, Тарас Прохасько, Юрій Прохасько, Наталка Сняданко, – написали есеї на тему "Майбутнє, якого ми прагнемо", що збігається з темою засідання Генеральної Асамблеї ООН 2020 року.

Уже у вересні однойменна збірка вийде друком у видавництві "Темпора". А німецькою мовою вона з’явиться в видавництві Ibidem Verlag 2021 року.

Есеї знаних українських авторів, а також передмову до збірки відповідального редактора Вахтанґа Кебуладзе перекладають 9 молодих перекладачів із Німеччини, Австрії та Швейцарії, відібраних за конкурсом. Це Аннеґрет Бекер (Annegret Becker), Якоб Вундервальд (Jakob Wunderwald), Ганна Гнедкова (Ganna Gnedkova), Лукас Йоура (Lukas Joura), Юлія Комаринець (Yuliya Komarynets), Дмитро Мокроусов (Dmytro Mokrousov), Симон Мушик (Simon Muschick), Даріо Планерт (Dario Planert) та Лаура Тоньєтті (Laura Tognetti).

Упродовж семи днів есеїсти та перекладачі обговорювали тексти перекладів у тандемах по відеозв’язку. Крім того, учасники онлайн-резиденції мали змогу прослухати п’ять онлайн-лекцій. Тарас Прохасько прочитав свою відому лекцію "Есей: спроба деконструкції". Наталка Сняданко зосередила увагу на особливостях перекладу німецькомовної та польської есеїстики українською, Вахтанґ Кебуладзе – на особливостях наукової есеїстики. Літературний критик Євгеній Стасіневич прочитав лекцію "Нова українська література: книжки, ідеї, стилістики", а видавчиня та письменниця Мар’яна Савка – "Книжковий ринок і видавнича справа в Україні: перемоги, виклики, можливості".

Наприкінці онлайн-резиденції деякі учасники поділилися своїми враженнями від заходів.

Письменниця Наталка Сняданко зізналася, що цей проєкт втілив її давню мрію. "Літературна резиденція онлайн – це сміливий і новаторський експеримент. Схожого досвіду у мене не було, тож не було і очікувань. Програма була надзвичайно інтенсивною і цікавою. Робочі фрагменти перекладу зроблені на професійному рівні, тож можна спокійно чекати виходу книги. Найважливіше, що резиденція не просто відбулася і відкрила кілька нових імен невідомих раніше перекладачів, а і те, що результатом цього проєкту будуть відразу дві книги есеїстики – українською і німецькою. Учасники були дуже активні, тож єдине, чого хочеться сподіватися після проєкту – що ця резиденція стане постійною і поступово сформує цілу бібліотечку перекладеної літератури, а також розширить мережу контактів перекладачів та літераторів, дасть можливість обмінюватися інформацією про новинки і пропозиції нових текстів для перекладу", – зазначила письменниця й додала, що ґрантова підтримка таких проєктів критично важлива.

Перекладачка Аннеґрет Бекер розповіла, що подати заявку на участь її мотивувало бажання підвищити свій професіоналізм. "Мені сподобалася концепція прямого контакту письменниць/письменників та перекладачів/перекладачок. Онлайн-формат дав мені можливість взяти участь, незважаючи на місце перебування. Спілкування в тандемах було цікавим, добре, що вистачало часу для запитань. На жаль, я мало спілкувалася з іншими учасниками й учасницями. Але маю бажання підтримувати ці контакти. Теми лекцій добре пасували до програми заходу і до текстів", – розповіла перекладачка й додала, що очікує, що збірка есеїв буде справді цікавою, адже кожен автор розкрив тему дуже по-різному.

"У часи, коли реальне спілкування стало мрією, онлайн-резиденція дала можливість спробувати на собі віртуальне культурне "спів-проживання" поруч. Звичайно, коли до Zoom-конференції додається маркер "онлайн-резиденція", відчуття важливості збільшується. Навіть виникає думка, що ти справді знаходишся поруч з колегою по перекладацькому проєкту і можеш постукати в двері його кімнати, щоб швидко поставити питання і одразу отримати відповідь", – ділиться враженнями ще один учасник, письменник та президент Українського ПЕН Андрій Курков.

Так відбувалася зустріч-знайомство організаторів та учасників онлайн-резиденції

Перекладачка Юлія Комаринець розповіла, що подала заявку, аби отримати досвід перекладу саме літературних творів. Вже три роки вона як волонтерка перекладає статті на суспільно-політичні теми.

"Я хотіла дізнатися більше про теорію перекладу та український книжковий ринок. Перше не зовсім справдилося, але я думаю навчитися на практиці. Мені цікаво спостерігати за культурним та літературним середовищем в Україні й тепер я знаю про нього ще більше. Я вважаю, що за нинішніх обставин тандем – не тільки вдалий формат, а й необхідний. На жаль, було замало можливостей поспілкуватися з іншими учасниками резиденції. Але бажання підтримувати ці контакти є. Тож, думаю, ми щось зорганізуємо", – каже Юлія.

Переклад філософського есею Вахтанґа Кебуладзе вона назвала цікавим досвідом. "Це доволі тяжко, коли для тебе філософія - це лиш хобі :) Проте я обговорила з Вахтанґом всі питання й думаю, що вийде хороший переклад. Сподіваюся, таких українсько-німецьких проєктів у майбутьньому буде ще більше", – каже перекладачка.

Таня Малярчук задоволена співпрацею з перекладачем свого есею Даріо Планертом. "Намагатимуся підтримувати з Даріо контакт. Мені дуже сподобався рівень перекладу, попри те, що мій текст доволі непростий. Також мені сподобалася готовність Даріо обговорювати проблемні місця", – додала вона.

Перекладачка Ганна Гнедкова зазначає, що не очікувала, що її молодих колег, які перекладають українську літературу німецькою, так багато в Австрії, Німеччині та Швейцарії. "Як і не очікувала, що вони настільки добре знаються на нашому літературному процесі. Натхненна ними, а також лекціями, які прослухала під час онлайн-резиденції. Prost allerseits! Окрема подяка автору Володимиру Єрмоленку за продуктивний і приємний тандем із обговоренням есею", – каже Ганна.

Письменник Тарас Прохасько зізнався, що онлайн-формат резиденції спершу здавався для нього свого роду викликом."Радісно погодившись на участь у резиденції, уявляв собі те, що мені здається одним з найкращих виявів життя – співтворчість тут і тепер. Живі резиденції здавалися мені таким ідеальним місцем, де тілесна співприсутність авторів і перекладачів, авторів та ілюстраторів отримує можливість виявитися у чомусь третьому, яке з одного і другого походить. Онлайн-формат став для мене викликом, чимось таким, що заперечує тертя і дифузію. Але виявилося, що все не так драматично. Бо, скажімо, навіть година візуального контакту з перекладачем є більшим простором для співдії, ніж десятки мейлів з питаннями і відповідями. Дякую організаторам і учасникам за гнучкість, яка дозволяє досягати повноти у тому, що може видаватися її подобою", – каже Тарас.

Перекладачку Лауру Тоньєтті мотивувало взяти участь в проєкті бажання розповідати про українську літературу світові й можливість поспілкуватися з автором тексту, який вона перекладатиме.

"Я справді вражена проєктом. Лекції були дуже цікавими – цей формат пасує для таких заходів. Єдине, що я очікувала трохи більшого спілкування між перекладачами та перекладачками. Як на мене, тут можна було б також зробити тандеми, або якісь додаткові лабораторії. Однак дуже добре, що можна буде продовжувати співпрацю. Працювати в тандемах було класно! Звичайно, завжди хочеться поспілкуватися більше й наживо, але наші автори та авторки дуже активні та зайняті люди. Зручно, що тепер я зможу сконтактувати з автором, якщо виникне більше питань. Мені пощастило з есеєм, подобається стиль Сергія Жадана. Текст спонукає до мислення і водночас надихає. Автору вдається тримати увагу читача до кінця тексту", – розповіла Лаура.

Софія Онуфрів, членкиня співорганізатора онлайн-резиденції – німецького громадського об’єднання перекладачів та культурних діячів translit e.V., наголосила, що ще 5-10 років тому цей проєкт був неможливим.

"Я спостерігаю за тим, як розвивається сфера перекладу української літератури на німецьку, і бачу, що ситуація змінилася кардинальним чином. Якщо ми подивимося, що ми мали років 20 тому і те, що маємо зараз, то зроблено вже справді дуже і дуже багато. Про це варто говорити, тому що дуже часто ми концентруємося на негативних моментах: на тому, що бракує грошей, немає можливості (чи доступу) до якихось джерел. Треба також сказати про те, що вже дуже багато перекладено. І це не лише твори Юрія Андруховича і Сергія Жадана. Тепер тексти багатьох інших авторів, які до певного часу були менш відомі в німецькомовному світі, присутні у цьому просторі. Є антології творів представників молодшої ґенерації, є поезія. Ця сфера потребує особливого підходу: лише деяким людям насправді під силу перекладати поезію на іноземну мову", – зазначила перекладачка.

Організатори онлайн-резиденції щиро сподіваються, що такий досвід співпраці українських есеїстів та німецьких перекладачів покладе початок для наступних проєктів і сприятиме виходу нових книжок.

Німецько-український проєкт відбувається за підтримки партнерської програми "Культура для змін" Українського культурного фонду та програми "MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді" Фонду "Пам‘ять, відповідальність та майбутнє" (EVZ). Український ПЕН несе відповідальність за зміст.