Люба-Параскевія Стринадюк: "Я шукала у Харкові гори"

266
Роздрукувати
Люба-Параскевія Стринадюк: "Я шукала у Харкові гори"

Поки ми збираємо заявки від майбутніх учасників та учасниць третього сезону #ЛітРезиденція, Банди Шолтес збирає спогади наших перших резидентів та резиденток. Перша розмова – з Любою-Параскевією Стринадюк.

Банди Шолтес – а от скажи чесно, Любо, – як тобі вдалося стати першою резиденткою такої крутої резиденції? Я ж думаю, коли журі вперше мало це вирішити, то зробити вибір і надати комусь перевагу було нелегко, адже проект тільки починався. То ж як перший поцілунок, від нього багато залежить.

Люба-Параскевія Стринадюк – на резиденцію я подавалася з Гуцульським театром Гната Хоткевича. Сам Хоткевич – з Харкова, з Холодної гори. У його театрі колись у Красноїллі (це на Гуцульщині) грав мій гуцульський родич. Коли подруга вкотре надіслала мені в месенджер посилання на Харківську літературну резиденцію, я змушена була його відкрити й прочитати. І відписати їй: це аж до Харкова, ні. Далеко. Задалеко. Дякую.
Але моя допитливість й цікавість, і Хоткевич з його Гуцульським театром спонукали мене таки податися. Хоткевич зі своїм Гуцульським театром, Харків – рідне місто Гната Хоткевича, Харківський Літмузей, де були матеріали про Хоткевича, про його літературну діяльність, про гуцульський театр – що ще треба для першого поцілунку. Все є. Навіть мене не треба.

Банди Шолтес – признаюся, що я теж подавав заявку на першу резиденцію, але не пройшов. На щастя, подавався тоді ж на ще один проект, і там все вдалося, і це мене втішило. Але я собі прикидував – якщо пройду і поїду у Харків на місяць, то як воно все буде? Адже найчастіше ми уявляємо щось нове ось так, а воно насправді виходить трохи інакше. Які у тебе були очікування?

Люба-Параскевія Стринадюк – до того східніше Києва я ніде не була. Нічого не уявляла. Просто їхала. То була вже друга половина листопада. Ближче до зими. Переживала за вітри степові – чи, наприклад, не здують мене, не загублять у холодних безлісих рівнинних просторах. Скажу, що на другий тиждень я все ж пішла шукати гір у степу: на Холодну гору, звідки родом Хоткевич. Приходила туди двічі. Змерзла, обвітрена, доходила аж до Полтавського Шляху, в надії таки знайти ту чарівну гористу місцевість в степу.

Банди Шолтес – Розкажи, будь ласка, де ти жила, куди ходила, з ким пила каву і як проходив день.

Люба-Параскевія Стринадюк – жила в "Мирі" – готелі в Харкові. За умовами резиденції я повинна була також відвідувати літературні події, цікавитися мистецьким життям міста. Ходила на читання, які проводилися в Харкові – на презентацію книги Юрія Шевельова "Я – мене – мені… (і довкруги). Спогади". У той самий час до Харкова приїздив Василь Карп’юк, письменник, видавець, презентував проєкт "Віртуальний музей-архів Тараса Мельничука". Відкрила для себе також "Арабески" – театр у Харкові.

Харківський ЛітМузей був місцем, куди я приходила в архіви, там я шукала матеріали по Хоткевичу, по його Гуцульському театру, дізнавалася для себе й відкривала цю тему.
Працювала за ноутбуком у кав’ярні "Централь" – і пізно ввечері поверталася до "Миру", щоби зранку знову податися в місто.

Банди Шолтес – мені як письменнику дуже цікаво почути про процес робити. Як ти писала, як Харків і вся ситуація вплинула на твою оптику бачення свого завдання, на ідеї та працездатність і прокрастинацію?

Люба-Параскевія Стринадюк – почала я з пошукової роботи – з матеріалів про Гната Хоткевича. Перш ніж писати про його гуцульський період, потрібно було почати з біографії. Непростої й багатої біографії. Щоби зрозуміти, як Хоткевич із Харкова дійшов до гуцулів. Щó це за період був у його житті, і який цей стосунок мало його до гуцульських акторів.

Я багато аналізувала, нотувала. З’ясовувала для себе. Щоби змогти виокремити те, що мені потрібно. І, звісно, Харків додав мені момент – факт самих гуцулів у Харкові: у 1913 році Хоткевич заснував на Холодній горі майстерню гуцульських виробів, паралельно проводилися Гуцульські вечори в Харкові. І Хоткевич майже зреалізував був свою давню й велику мрію – перевезти весь свій Гуцульський театр до Харкова й гастролювати з ним по цілій Україні. Однак Перша світова війна руйнує плани.

Скажу ще трохи про книжку. Вона матиме назву "Історія однієї гуцульської родини. Помітки для пам’яті". В ній також буде про Гуцульський театр Гната Хоткевича. Про його заснування, життя, гастролі. Про мого гуцульського родича-актора театру. Так, у книжці згадується Харків. Авжеж, є Хоткевич – як режисер театру, друг гуцулів. Це – не роман. Це буде невелике видання. Я довго шукала форму, стиль, мову, як би могла зазвучати ця книжка, яким голосом. Як би мені подати, написати те, про що хотіла б сказати. Це буде в стилі поміток – невеликих чітких позначок, згадок, описів. Зафіксувати те, що є. Не розгубити. Не забути. Все дуже лаконічно. Розділи невеликі. На сторінку. Радше – про брак пам’яті, згадок, ніж їх надмірність; про потребу, однак, зафіксувати те, що є. Не знехтувати, не розгубити. Можливо, за рік чи більше це видання буде таким, як я його бачу, і зможу поділитися ним з читачами.

Банди Шолтес – а не було часом у Харкові самотньо?

Люба-Параскевія Стринадюк – самотність моя чарівна! Мені бракувало дня і Сонця. Темніло вже о третій, і Сонце не таке, як у горах!

Банди Шолтес – пройшло вже немало часу, але якщо ти і зараз зможеш назвати три речі, які найбільше запам’яталися, – то вони реально тобі запали в душу і мозок...

Люба-Параскевія Стринадюк – цілоденна прогулянка Харковом із Завеном Баблояном, його найцікавішими місцями. Його розповіді, історії про місто. Спілкування з людьми з Літмузею, які там працюють. Поїздка до села Високого з кураторкою Тетяною, де останні роки жив Гнат Хоткевич зі своєю родиною. Музика і спів (голоси) акторів у класичній комедії "Ромео. Джульєтта" театру "Арабески", особливо Міська Барбари.

Банди Шолтес – ну і ще таке, може трохи банальне, але, думаю, твоя відповідь стане у пригоді тим, хто стануть резидентами цього року. Що б ти їм порадила, а чого б, навпаки, не радила?

Люба-Параскевія Стринадюк – нічого не радитиму, ані не радитиму. Успіху усім сердечно бажа

27 червня 2020
266
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: