Чи всіх зусиль ми доклали, щоб розповісти історію Олега Сенцова?

291
Роздрукувати
Амеліна Вікторія
Амеліна Вікторія
Українська письменниця, авторка романів та оповідань
Чи всіх зусиль ми доклали, щоб розповісти історію Олега Сенцова?

Війна за можливість бути почутим

Теперішня війна точиться не так за ресурси, як за можливість розповідати свою історію – наприклад, дітям у школах твоєї країни, наприклад, на телебаченні. Але як війни не вигравали без тих самих ресурсів, за які боролися, так і ми не переможемо без історій. І поки переможець не визначений, ми ж усі, так чи інакше, на війні інформаційній – хто рядовим, хто полковником, хто дезертиром, а хто – просто жертвою.

На перший погляд здається, що на інформаційних війнах не гинуть. Отримують хіба віртуальні поранення, репутаційні втрати й спотворене бачення світу. Та це, звісно, не так. За можливість бути почутим чи передати інформацію, за право розповісти свою історію люди давно готові платити здоров’ям і навіть життям, вочевидь, не всі люди, і, вочевидь, не за будь-яку історію.

Ми ж пам’ятаємо, перший у світі марафонець, той, що, добігши, помер від знесилення, ніс до Афін звістку. Мабуть, і повідомлення, і ті, хто чекали на нього, були того варті.

Оголошення голодування – це також крайній засіб комунікації, спроба розповісти світові свою історію. Це мова того першого, чи то пак нульового Майдану – Революції на граніті, це страшна мова Олекси Гірника та Яна Палаха. Так говорять тоді, коли інакше тебе не почують. Так говорять із в’язниць та із держав-в’язниць. Так наголошують на важливості повідомлення: важливіше за життя. Так в інформаційних війнах жертвують собою, прикриваючи інших, нашу слабкість чи неготовність, відсутність мотивації, прорахунки чи зраду.

Чи достатні наші зусилля?

Український політв’язень Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування в російській тюрмі. Його вимога – звільнення всіх українських політв’язнів – надто утопічна, щоби вважатися потенційною умовою виходу з голодування. Тому й здається, що все це не так вимога, як повідомлення.

Хочеться вірити, що самопожертва не марна – Сенцова чують у світі. Та постійно запитуєш себе, чи всіх зусиль ми доклали, аби ретранслювати сигнал, розповісти історію Олега Сенцова? Не лише тому, що це може врятувати життя, але й тому, що це також мета сама по собі. Тільки коли усвідомлюєш і цю мету теж, точно знаєш, що всі наші акції, листи й петиції – не марні теж.

Марафон Сенцова страшніший і довший, ніж 42 кілометри 195 метрів, хоча, здавалося б, – інші часи, безліч способів миттєво донести інформацію. Та це в теорії, в реальності – страшний марафон триває. І найгірше, якщо марафонець таки добіжить до Афін – а на звістку не чекають, не переказуватимуть її на площах.

Фідіппід на фініші знав: не пройде й години, як в Афінах не залишиться нікого, кому б не передали його слів. Хочеться сподіватися, що Олег Сенцов також вірить у своїх афінян – у нас.

Ми часто жаліємося – зокрема й на світові медіа. Мало уваги приділяють Україні, ось і про українських політв’язнів у Росії, мабуть, говорять мало. Традиційні ЗМІ справді спрацьовують усе гірше. Але перефразовуючи відомий вислів про дорослих: страшно не те, що кожен із нас тепер – маленьке медіа, страшно, що головне медіа – це ми.

Аби всі Афіни знали новину, одного марафонця насправді не досить – потрібні всі Афіни.

Висота Олега Сенцова

А що в повідомленні Олега Сенцова? Що в його історії, чому вона важлива? Насправді в цій історії все, що варто зараз сказати світові. Коротко і ясно.

Олег Сенцов не військовий, а "класичний" політв’язень, яким його уявляє світ з часів СРСР – творча людина, режисер і письменник. Він не зі Львова, а з окупованого Криму. Своєю історією Олег каже: "Крим – це Україна, Росія – агресор". Рідна мова Олега – російська, навіть його прізвище – який нещасливий для Кремля збіг – закінчується на типове "ов", але він каже: я громадянин України і ніколи не потребував "захисту" Путіна.

Нарешті, Олег Сенцов вимагає, аби з російським тюрем звільнили не його самого, а всіх інших українських політв’язнів. І нехай хтось спробує знову брехати: мовляв, немає ніяких українців. Ті, кого немає, не віддають життя одне за одного.

Думаю, Кремлю дуже не подобається ця історія. Там, мабуть, знають, що одна історія – це часом багато. Люди співчувають не кількості жертв, а людям. Бачать не апартеїд, а Манделу, не біженців, а хлопчика, викинутого на берег. І нехай західні політики – циніки, їхні виборці – ні. А західні політики усе ще йдуть за виборцем, традиційні медіа тепер – за споживачем.

А що саме грек хотів повідомити, ви ж пам’ятаєте? Він ніс звістку про перемогу в війні: "Радійте, афіняни, ми перемогли!" Ми – ще не перемогли. Але перемога в інформаційній війні – це якраз і є донесене до світу повідомлення.

Мало кому подобається стояти з плакатом на майже порожній площі. Ми втомилися підписувати листи й петиції, а особливо просити інших. Все, що пов’язано з війною та окупацією, так страшно, що заговорити про це, особливо з іноземцями – наче вивалювати на когось особисті проблеми. Чи все це доречно й зручно? Але, по-моєму, незручно – ніяк не допомогти Олегу Сенцову, навіть не намагатися врятувати, навіть не пробувати взяти висоту, за яку він жертвує собою. А для цього треба лишень одне – не мовчати. Це, на жаль, усе, що ми тепер можемо. Але це й усе, що від нас потрібно.

Краще б Олег Сенцов зупинився і жив. Але найгірше, якщо марафонець добіжить до Афін, а звістку не переказують на площах. Всі в Афінах мають знати.

Що ви можете зробити сьогодні, щоб підтримати Олега Сенцова?

Вийти 21 серпня на акцію солідарності з Олегом Сенцовим у вашому місті, зокрема в Києві.

Написати листа підтримки Олегу й надіслати в Міжнародний ПЕН на адресу Aurelia.dondo@pen-international.org (одразу російською мовою).

Підписати петицію на сайті Білого дому: https://petitions.whitehouse.gov/petition/save-oleg-sentsov

20 серпня 2018
291
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: