Спогад про Юрія Луцького

Опубліковано: 11.06.2020,  Переглядів: 64

Ольга Лучук

11 червня – день народження Юрія Луцького (George Luckyj; 1919–2001) – літературознавця і перекладача, есеїста і мемуариста, професора Торонтського університету в Канаді. Юрій Остапович Луцький – автор понад 30 книжкових видань про українську літературу ХІХ–ХХ ст., упорядник багатьох антологій, один із найактивніших популяризаторів української літератури в англомовному світі, за висловом Юрія Шевельова, наш «впроваджувач» у чужі світи. З великою повагою і любов’ю згадую цю прекрасну людину, з якою мені пощастило колись познайомитися і листуватися.

Я познайомилася з Юрієм Луцьким у 1994 р., коли вперше була у США. Познайомилася телефонічно і, певною мірою, випадково. Саме в той час я працювала над дисертацією про українські переклади драм Шекспіра, зокрема, мене цікавили тоді переклади Пантелеймона Куліша. В університетській бібліотеці в Норфолку я знайшла монографію Луцького про Куліша, а також деякі інші книжки автора, писані англійською мовою. Доволі часто доводилося мені розповідати своїм американським колегам про Україну, її культуру, традиції, літературу, і от одного дня я запропонувала переглянути ці книжки університетському професорові Філіпові Джилету (Philip Gillette), котрий, властиво, і подав мені ідею подзвонити Юрію Луцькому. За кілька хвилин Філіп знайшов номер телефону і запропонував зателефонувати зі свого кабінету в університеті. Все сталося надзвичайно швидко, Філіп набрав номер, і я навіть не мала часу подумати, про що ж говоритиму з професором Луцьким. Розмова, проте, була дуже приємною. Луцький розпитував про Україну, про мої наукові плани, подав свою поштову адресу і попросив написати йому листа. Про це наше знайомство Луцький згодом згадає у своєму «Щоденнику», що було для мене цілковитою несподіванкою:
“Сьогодні вранці настрій не найкращий. Утома і монотонність. Несподівано дзвонить телефон це якась молода студентка, Ольга Лучук, з Норфолку, Вірджінія, каже, що читала мої книжки. Ну, що з того? Говорить дуже добре по-англійському, і я починаю думати, що це якась американка. Втім вона мені каже, що вона зі Львова, тепер на обміні студентів у США. Мила несподіванка, переходимо на українську мову. Вона цікавиться Кулішем як перекладачем. Посвоячена з письменником Володимиром Лучуком. Продовжуємо приємну розмову. Вона завтра відлітає до Львова, дає адресу. У мене настрій кращий. Ще не є так зле на Україні, коли там є люди такі, як Ольга Лучук” (Луцький, Юрій. Роки сподівань і втрат, 217).

Невдовзі після повернення зі США я отримала в подарунок від Юрія Остаповича книжку з написом: “Ользі Лучук на спомин телефонічної розмови від Ю. Луцького. 20. 8. 94”. Це була книжка «Остап Луцький і сучасники: Листи до О. Кобилянської й І. Франка та інші забуті сторінки», що вийшла того ж таки року в Торонто. Згодом таких подарунків було чимало.

Наше листування з Юрієм Луцьким тривало відтоді аж до останнього року його життя. Кілька разів Юрій Остапович телефонував мені, особливо в 1999 р., коли я знову перебувала у США, тепер як Фулбрайтівська стипендіатка, запрошував у гості.

Я завжди відчувала до цієї людини якийсь особливий сентимент, і я вдячна долі за цю коротку мить спілкування з Луцьким. У 2000 р. в моєму упорядкуванні вийшла друком антологія української поезії ХХ століття в англомовних перекладах «Сто років юності» (A Hundred Years of Youth) і ця антологія була з любов’ю і вдячністю присвячена Юрію Луцькому за його підтримку, розуміння і душевне тепло. Я дякую долі за те, що Юрій Остапович ще зміг побачити цю книжку. В останньому листі до мене (хто б подумав, що він останній!) Юрій Остапович, як завжди скромно, писав: “Присвята мені трохи несподівана і незаслужена, бо я ніколи не брався перекладати поезію”.

Упродовж останніх років у серії «Colloquia Epistolaria» я видаю листування Юрія Луцького з його сучасниками — друзями і колегами. Цей проєкт підтриманий харківським видавництвом «Акта». На сьогодні уже опубліковано листування з Омеляном Пріцаком, Богданом Рубчаком, Юрієм Тарнавським і найоб’ємніше (у двох книгах) листування з Юрієм Шевельовим (https://acta-publisher.business.site/). Дуже сподіваюся, що ці видання не тільки доповнять новими гранями та відкриттями літературні портрети Юрія Луцького і його сучасників, а й сприятимуть кращому висвітленню літературного процесу ХХ ст.

З Днем народження, дорогий Юрію Остаповичу!

Без категорії