Парк Пам’яті. Вірш Ебена Віктора в перекладі Оксани Куценко

207
Роздрукувати
Парк Пам’яті. Вірш Ебена Віктора в перекладі Оксани Куценко
Фото: Jewishnews.com.ua

Ебен Віктор південноафриканський викладач, філософ і письменник, для якого Україна стала другою домівкою. Зараз мешкає у Дніпрі, де на самому початку війни написав цей вірш. Поет вражений масштабами злочинів, що скоюються росіянами проти нашої прекрасної країни та нашого мужнього народу. Публікуємо його вірш "Парк Памʼяті" у перекладі членкині Українського ПЕН Оксани Куценко.

Парк Пам’яті

жінка виходить із церкви – в руках –
оберемок стебел-свічок на зупинці автобусу
перехреститься до ікон той хто довго в дорозі
щоб ні аварій ні пробитих коліс і Вадим також
нехай одужує швидше нехай по змозі
сіється світло якщо воно має зрости
проміння пшениці – це вже не просто їжа
в ім’я Отця і Марії усіх святих
хай все це залишиться з нами
крім темряви все залишиться

старенький бреде через віхолу йде слідом
за своєю бляшанкою ХВЗ сто років як зібраною
на Харківському велосипедному потертий чохол
резинові латки і клей аби ніщо не втекло
ні повітря ні дух "Ма, мне страшно" русня зайшовши до Харкова мимрила
"нас обещали встречать а сами бросают под танки
все что у них есть даже велосипеды даже себя"
доки світло не стало йому поживою
доки із нього не вийшло до останку повітря

парк Сорокаріччя Великої Вітчизняної – повз
ряди блискучого мармуру над загиблими воїнами
криваві краплі квітів 9 травня щороку
зійди із алеї слави на простішу дорогу
туди де край надмогильного каменю ледь визирає назовні
сирена вмикає виття і від правди оголених білих кісток
ворушиться і тріщить під ногами земля
я був євреєм до того як стати цими кістками
вібруючим голосом: де Хозарія?
ляскіт обертається хором: де Хозарія? Йом Кіпур буде скоро?

через дорогу – на колінах жінки
день православного Прощення їхні ридання
біля стін сяючої святині олігарха-єврея Коломойського за покійними
що співають неподалік углибині неба відкритої брами
виття триває занадто довго я лишався кістками
тепер я знову єврей із голосом Мойсея, Бродського, Ейнштейна, Сімони Вейль
а ви – християни, мусульмани, буддисти, індуїсти –
вогонь запльовує все червоним
і коли пускає коріння обпалює білий світ і письмо
кожне слово стає у Тофеті білою кісткою
глибоко під ногами ви що досі можете їсти
з плоду світла почуйтесь євреями піднімайте небіжчиків
йдіть і тримайте в кишені той клей
який може спинити втечу душі з грудей

Ебен Віктор
Дніпро, Україна
8 березня 2022 року
Переклала Оксана Куценко

Оригінал вірша

Park of Remembrance

A woman with a bundle of candles sheaves
comes out of the chapel at the bus station for
travellers long distance who cross themselves
at the icons ask for no accidents flat tyres and
also the speedy recovery of Vadim by the way
to sow light if light should grow and wheat rays
of food Pater Maria all the saints in their name
let us inherit all but only the darkness not

an old man pushes an old bicycle through the
snow an KBF* assembled how many years ago
in the Kharkiv Bicycle Factory leather pouch
with rubber patches tube of glue so air will not
escape, "Mom, I’m scared," the soldier said as they
rode into Kharkiv, "they’d be welcoming us we were
told but they throw at our tanks all they have got, their
bicycles, themselves," before the nourishment of light,
before the air flowed out of him without stop

In the Park of the Fortieth Remembrance of the Great Patriotic War
past the rows of shiny marble stones
dead Soviet soldiers flowers red specks of blood
laid every 9th of May turn away from glory on to
a simpler path where a piece of gravestone sticks
out of the ground the siren starts to wail the earth
moves and rattles underfoot and opens up naked
white bones come walking out a deep voice drones
once I was a Jew but now only bones, where
is Khazaria? All the bones clatter and chant in
a choir, where is Khazaria, when Yom Kippur?

Across the road women sink to their knees
this Orthodox day of Forgiveness and wail
by Kalamoiski the oligarch-Jew’s shiny shrine
for the bones in a heap nearby the skies open
deep the voice howls out too long I’ve been
bones now a Jew I’m again and my voice that
of Moses, of Brodsky, Einstein, Simone Weil
and you who are Christian, Muslim, Buddhist, Hindu –
look in the air fire spits red all around and when the
fire takes root all paper gets scorched and pen and
the word become white bone in Tophet deep under
the ground you who can eat still of the fruit of light
become Jew your dead bones rise start walking and
fetch all the glue you can get to block the air’s flight

*The Author means Kharkiv Bicycle Factory (прим. перекладача)

18 квітня 2022
207
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: