Есей і оповідання
Есеїстика є частиною малої прози, тобто невеликого текстового фрагменту закінченої форми. Есей перебуває на міждисциплінарному стику, а західноєвропейська поетика вимагає від нього певних стосунків змісту та форми. Та все ж есей ніколи не вичерпує тему до кінця, не розповідає історії і ціну йому творить особистість автора чи авторки. Есеїст і перекладач Андрій Бондар називає його жанром іскри, що виникає в процесі написання й читання. Натомість щоб зрозуміти, чим і яким есей не є, Андрій Бондар пропонує порівняти його з оповіданням, взявши за основу тези "Що таке оповідання" перуанського автора Хуліо Рамона Рібейро. Проаналізував ці десять тверджень він під час лекції до Четвертого тижня есеїстики в межах Премії імені Юрія Шевельова. Подію організував Український ПЕН спільно з kmbs.
1. Історія
"Оповідання мусить розповідати історію. Немає оповідання без історії. Оповідання пишуть для того, читач потім міг його розповісти", ― сказано в першому пункті.
"А як з есеєм? Чи можна його розповісти? ― продовжує Андрій Бондар. ― Я вважаю, що такий текст неможливо переповісти. Його цінність у тому, що ви реагуєте так на світ тільки раз. Есеї можуть розповідати історію, але не можуть довести її до кінця. Бо есей ― це історія з "чимось ще", що й відрізняє його від оповідання".
2. Правда і вигадка
Друга теза про оповідання стверджує, що історія в його основі може бути або правдою, або вигадкою. Правда мусить справляти враження вигадки, а вигадка ― здаватися правдою. А як щодо есею?
"Історія для есею може бути вигадкою, адже потрібен тільки ваш погляд на неї, ― говорить Андрій Бондар. ― Іноді, коли треба здати текст, вигадка стає рятівною паличкою. Пів ідеї й гарну вигадку можна об’єднати у фіналі тексту".
3. Читання за раз
Хуліо Рамон Рібейро переконаний, що найкраще оповідання ― коротке і "читається за один раз". Андрій Бондар називає есей текстом, що читається за пів разу.
"Це дуже легка прогулянка. Це те, що може дати щось ― інформацію, розвагу ― а й може й ні. Може дати тільки натяк, прекрасний образ, ― говорить він. ― Есеїстику не можна покласти до кишені чи обернути на вигоду. У жодному есеї не вичерпати жодної теми ― це ніби мала поема. Оксана Забужко вдало концептуалізувала, що за структурою, подихом, впливом есей ближчий не до оповідання, а до поезії. Це поезія сенсів і думок, але ніколи не краса для краси".

4. Функція історії
Описана в оповіданні історія мусить розважати, зворушувати, інтригувати або дивувати ― а найкраще все це одночасно. Андрій Бондар вважає, що ця риса характерна і для есею, що завжди мусить пропонувати новизну чи то в сміливому концепті, чи то в несподіваній метафорі. Думки в есеї повинні працювати, як рима в поезії, тобто видозмінюватися і в процесі формувати кристалічну структуру, де всі елементи між собою кореспондують.
5. Стиль
Стиль оповідання повинен бути безпосереднім, простим, без прикрас і відступів ― і так само, як зауважує Андрій Бондар, з есеєм.
Він говорить: "В есеї завжди просяться відступи. Але не можна ними захоплюватися, бо не стямитеся, як напишете 6 тисяч знаків ― і навіть не почнете писати".
Проте часто відступи створюють теми для наступних есеїв.
6. Суть пояснення
"Оповідання має тільки показувати, а не пояснювати. Інакше воно стає притчею з мораллю", ― вказано в шостому пункті. Що ж стосується есею, то Андрій Бондар вважає, що він якраз і є притчею з мораллю:
"Не випадає говорити, що думка важливіша за образ, але тексти з недотягнутою думкою викликають читацьке розчарування. Есей може привідкрити істину, наштовхнути на неї, але аж ніяк не дасть те, чим можна скористатися, прочитавши, наприклад, науковий текст. Отже, не тільки показувати, а й пояснювати".
7. Техніка оповіді
Хуліо Рамон Рібейро вважає: "В оповіданні допускаються усі техніки: діалог, монолог, проста й чиста оповідь, листи, рапорти, колаж чужих текстів і т. д., за умови, що історія не розсипається і читач може її усно переповісти".
Андрій Бондар пояснює, що есей як правило є монологом і в його написанні ми обмежені цією технікою: "Есей це ваша тінь, уламок вашої думки, ідентичності. І щоб він не розсипався, думку треба думати обережно, економно".

8. Рішення й переконання
Восьмий пункт стверджує, що оповідання повинно починатися з ситуації, у якій герой мусить ухвалити доленосне рішення. Натомість в есеї, вважає Андрій Бондар, важливо переконати людину у важливості теми.
"Потрібно щось, чого читач не зможе почерпнути в інших сферах ― відчуття свободи".
9. Слово і випадковість
І в оповіданні, і в есеї не може бути безплідних відступів, а кожне слово мусить виконувати свою функцію. Випадковостей в есеях немає.
10. Розв’язка
"Оповідання обов’язково й невблаганно мусить вести до розв’язки, якою б несподіваною вона не була. Якщо читач не приймає розв’язки, це поразка", ― сказано в десятому пункті.
"Есей ― це завжди поразка, ― говорить Андрій Бондар. ― Це від самого початку поразка, бо не зробить вас багатими, щасливими, у вас може з’явитися ілюзія, що ви робите щось важливе. Насправді, це мало комусь потрібно. Але якщо ви це написали, значить, воно вже має сенс".
***
Премія імені Юрія Шевельова була заснована 2013 року. Вона присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, опубліковану протягом останнього року. Нагорода відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки та витонченість стилю. До розгляду приймаються художні або наукові есеї українських авторів, опубліковані в паперовому вигляді протягом календарного року.
Лауреатом Премії 2021 року став Андрій Бондар ("Ласощі для Медора"). У попередні роки відзнаку отримували Тарас Прохасько ("Одної і тої самої"), Андрій Портнов ("Історії для домашнього вжитку"), Костянтин Москалець ("Сполохи"), Олександр Бойченко ("Більше/менше"), Вахтанґ Кебуладзе ("Чарунки долі"), Андрій Любка ("Саудаде"), Володимир Єрмоленко ("Плинні ідеології"), Діана Клочко ("65 українських шедеврів. Визнані й неявні"), Тарас Лютий ("Культура принад і спротиву").
Засновники Премії: Український ПЕН, Києво-Могилянська Бізнес-Школа, Видавництво "Дух і Літера", Центр юдаїки, Український науковий інститут Гарвардського університету.
Читайте також:
Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.
Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.




















