Рябчук Микола

Почесний Президент

Народився 27 вересня 1953 р. в Луцьку. Український публіцист, поет, прозаїк, перекладач.

Біографія

Виростав у Львові, де жили й працювали батьки. Навчався у політехнічному інституті, звідки був відрахований з третього курсу за участь у самвидаві. Закінчив заочно 1977-го за фахом інженер-електромеханік. 1988-го отримав другий диплом у Літературному інституті ім. Горького у Москві за фахом літературний працівник.

Був редактором, завідувачем відділу та заступником головного редактора журналу “Всесвіт”, оглядачем відділу культури газети “День”, відповідальним редактором часопису “Критика”, науковим співробітником Інституту культурної політики. Від 2012 р. – старший науковий працівник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАНУ.

Перебував на викладацькій та дослідницькій роботах у США (1990, 1994–1996, 1999, 2006, 2011, 2016, 2019), Канаді (1993, 2004, 2007-2008, 2020), Австралії (2003), Англії (2000-2001), Франції (1998, 2008), Австрії (2001, 2013-2014), Швеції (2005, 2010, 2017), Угорщині (2002) та Швейцарії (2010, 2019). Від середини 2000-х викладає щорічний монографічний курс про посткомуністичні трансформації в Східній Європі у Варшавському університеті.

Лавреат нагороди POLCUL (1998), Польської-української капітули (2002) та медалі Bene merito Міністра закордонних справ Республіки Польща за внесок у польсько-українську співпрацю й порозуміння. Член редколегії часописів “Критика”, “Всесвіт”, “New Eastern Europe” та “Soviet and Post-Soviet Politics and Society”, голова журі Центрально-європейської літературної нагороди Анґелус, член програмної ради Міжнародного центру культури (Краків) та стипендійної програми для докторантів фундації Die Zeit (Гамбурґ).

У 2010-2014 роках був віце-президентом, а у 2014-2018 – президентом Українського ПЕН. У 2017-му був програмним директором та керівником організаційного комітету 83-го Конґресу Міжнародного ПЕН у Львові. Автор двох десятків книжок та кількох сотень статей в українській і міжнародній періодиці. Зокрема:

Поезія: “Зима у Львові” (1989).

Проза: “Деінде, тільки не тут” (2002, друге вид. 2017), “Попереднє життя” (2013, польський
переклад 2018), “Сто анекдотів” (2014).

Літературна критика: “Потреба слова” (1985), “Сізіф і каміння” (2016).

Публіцистика: “Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення” (2000, польський переклад 2002, французький і сербський 2003), “Дилеми українського Фауста: громадянське суспільство і “розбудова держави”” (2000), “Дві України: реальні межі, віртуальні війни” (2003, польський переклад 2004, друге вид. 2006), “Зона відчуження: українська олігархія між Сходом і Заходом” (2004), “Die reale und die imaginierte Ukraine” (німецькою, 2005), “У ліжку зі слоном. Українсько-російські асиметричні відносини: культурний аспект” (2006), “Сад Меттерніха” (2008), “Улюблений пістолет пані Сімпсон: хроніка помаранчевої поразки” (2009), “Постколоніальний синдром. Спостереження” (2011, польський та угорський переклади 2015), “Gleichschaltung. Authoritarian Consolidation in Ukraine, 2010-2012” / “Від “хаосу” до “стабільності”: авторитарна консолідація в Україні” (англійською й українською, 2012), “At the Fence of Metternich’s Garden” (англійською, 2020), “Лексикон націоналіста” (2021).

Наукові праці: ““Четверта свобода”: вільний рух людей між Україною та Європейським Союзом – проблеми і перспективи” (українською й англійською, 2006); “Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності” (2019); “Eastern Europe since 1989: Between the Loosened Authoritarianism and Unconsolidated Democracy” (2021).