“Важливо знайти розуміння того, що твоє життя не є марним”: проєкт "Мереживо" на Вінниччині

185
Роздрукувати
Титаренко Марія
Титаренко Марія
Поетка, есеїстка, журналістка, медіадослідниця, лекторка
“Важливо знайти розуміння того, що твоє життя не є марним”: проєкт "Мереживо" на Вінниччині

15-16 вересня в рамках проєкту Українського ПЕН "Мереживо. Літературні читання в містечках України" у містечках Козятин, Жмеринка та Бар на Вінниччині відбулися зустрічі з письменником Тарасом Прохаськом (Делятин, Прикарпаття) за модерації Марії Титаренко (Львів).

Кожна із трьох зустрічей була не подібна на іншу. У Козятині містяни найбільше розпитували про війну і нові виклики, у Барі ліцеїсти та студенти цікавились питаннями самореалізації та шляхами саморозвитку, а в Жмеринці зібрались здебільшого місцеві поетки та мисткині, які зосередились на питаннях письменницької майстерності та книжкового ринку. Утім, об’єднувало ці зустрічі головне: творення живої літератури у розмовах наживо, харизма і, як завше, несподівані мисленнєві віражі Тараса Прохаська, а ще повітряні тривоги.

На світлинах із Козятина та Бару можна побачити, як продовжувались ці зустрічі вже в укриттях: вузькі підвальні коридори з тьмяним освітленням, закладені мішками знадвору віконечка, вервочка слухачів на лавках попід однією стіною, а навпроти при стіні і майже впритул до слухачів Тарас. Незвичайна (і водночас уже звична) нова сценографія літературного тривання посеред війни.

"Чи є у вас і ваших колег по перу якась літературна голка з міцною літературною ниткою, яка може зшити наше суспільство у майбутньому, бо ж воно все-одно розколоте, не так, як у 2014 році, але цей розкол є", поставили запитання у Козятині.

"Тут найважливіше уповати до цінностей, зокрема цінностей особистої свободи, відповів Тарас Прохасько. Я пересвідчився, що дуже велика частина людей, які залюбки б належали до "русского міра", самі були шоковані оцією насильницькою і поліцейською машиною, в порівнянні з українською вільністю чи навіть анархічністю. У нас було таке життя, що навіть вороги могли вільно говорити. Є чимало тих, хто просто звикли, що є Україна, а тому можливість її втрати виявилася болючішою і несподіванішою. Час працює на Україну. Якщо ж говорити про конкретні рецепти, то їх нема, окрім цінування людини. Українськомовні мають мати, як це не дивно звучить, абсолютний захист держави. Україна має чітко дотримуватися української ідентичності, бо більше українці не мають де жити у світі. Бо у світі більше немає такої іншої країни, яка б звалася Україна".

Тарас Прохасько також говорив про те, як важливо не розділяти своє життя і плин історії: "Не жаліти себе, що ти опинився, як той патичок у бурному потоці історії. Важливо знайти розуміння того, що твоє життя не є марним, що воно має сенс".

У Жмеринці гостя розпитували про те, коли письменник починає відчувати себе письменником; чи можна заробляти на життя цим ремеслом; чи варто експериментувати в літературі; про робочий день Прохаська-письменника та багато іншого. Тут Тарас щедро поділився своїм досвідом, порадами, лайф-хаками та навіть зачитав "експериментально безумний" уривок зі своєї книги "Інші дні Анни". Мовилось також про важливість перечитування уголос власного тексту, про досвід тривання часу (який неможливо пояснити тим, хто його ще не пережив), про спосіб письменницького мислення ("для письменника головне не писати, а збиратися писати"); про літературу як мовний продукт, як спосіб пізнання і як "давання життя і оживлення голосів", про життя письменника як постійну медитацію, про важливість знайти власний голос, ритм, тональність, а зокрема про нарощення свого письменницького світу.

"Найкраще, що можна зробити письменнику, – це створити свій світ, – радить Тарас, – світ, де розміщені твої образи, інтереси, твої впізнавані вислови і слова. І ось так - користуватись своєю творчістю і нарощувати "світ записаний". Тут ідеться не про фантастику, а про цілість, про космогонію. Це ознака письменників найкращого, так би мовити, ґатунку, які власне і стають упізнаваними завдяки своєму світу".

Окрім запланованих подій, учасники "Мережива" також відвідали Музей історії Козятина та музей легендарного вокзалу станції Козятин, який вважається одним із найдавніших та найкрасивіших залізничних вокзалів України. У виставковій залі історичних експонатів вокзалу письменники мали можливість відвідати виставку художніх робіт Олега Шупляка, а в козятинському музеї історії живописну експозицію місцевих художників.

Український ПЕН висловлює щиру подяку за організацію, сприяння та теплий прийом:

Козятинській міській бібліотеці, а зокрема керівниці п. Анні Мочарській;

Комунальному закладу вищої освіти "Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського", а зокрема директорові п. Петру Савчуку, а також директорці Обласного наукового ліцею-інтернату п. Людмилі Хілінській;

Гончаренко центру у Жмеринці, а зокрема директорці центру Каті Семесь.

Світлини: Марія Титаренко, Микола Климчук, Катя Семесь, Сергій Зеленюк
Теги: #Мереживо
Підтримайте нашу роботу

Нам потрібна ваша допомога, аби створювати проєкти та матеріали, покликані відстоювати свободу слова, популяризувати українську культуру і цінності незалежної журналістики.

Ваш внесок – це підтримка дискусій, премій, фестивалів, поїздок авторів у регіони та книжкових видань ПЕН.

Підтримати ПЕН

Радимо переглянути: