Гнатюк Оля

Гнатюк Оля (Олександра).

Народилась 11 листопада 1961 року у Варшаві. Дослідниця, перекладачка, есеїстка, пише польською та українською мовами.

Професор Варшавського університету та Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.

До 2005 року навчалась і працювала в Варшаві, з 2006 року живе в Києві. У 2006–2010 роках – І радник Посольства Республіка Польща в Україні. З жовтня 2010 дотепер — керівник програми спільних маґістерських студій НаУКМА та Варшавського університету.

Авторка м. ін. “Українська барокова релігійна пісня” (1994),“Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність” (книжка отримала нагороду ім. Єжи Ґєдройця (2003) та нагороду Східного огляду (2004); український переклад — 2005), “Між літературою і політикою. Есеї та інтермедії (2012), “Відвага і страх” (2015). Співаторка з Богумілою Бердиховською “Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами” (2000, український переклад – 2004)

Редакторка близько 30 книжок (художня література, наукові дослідження), а також перекладачка художньої літератури та гуманітаристики.

Громадські організації:

Польський ПЕН (до 2006 – член правління).

Міжнародний фонд “Відродження” – з 2011 року до 2014, член правління.

Ініціативна група 1 грудня (з 2020 р.)

Віце-президентка Українського ПЕН.