V Регіональна зустріч Центрально-Східноєвропейських ПЕН-центрів

28-29 жовтня Український ПЕН уже вп’яте організовує низку публічних дискусій у рамках Регіональної зустрічі Центрально-Східноєвропейських ПЕН-центрів. У зв’язку з карантином цьогорічна зустріч відбуватиметься в онлайн-форматі на Facebook-сторінках Українського та Міжнародного ПЕН.

На захід, окрім українських авторів, запрошені представники ПЕН-центрів Білорусі, Грузії, Естонії, Латвії, Польщі, Словаччини, Хорватії, Литви, Словенії і Чехії.

У рамках події письменники, перекладачі, науковці та інтелектуали з різних країн обговорюватимуть загрози, з якими зіткнулися митці та культурний сектор під час пандемії, а також розмірковуватимуть про вплив глобального карантину на культурні процеси в майбутньому.

Графік та опис дискусій:

"Культура закритих кордонів: виклики та можливості" (28 жовтня, 19:00-21.00 EET)

Учасники дискусії представляють країни, які лише 30 років тому вийшли із зони Східного блоку, підірвавши спочатку "залізну завісу". Навесні цього року, у зв'язку із запровадженням карантинних обмежень, ми знову зіткнулися із закритими кордонами. У багатьох людей ці заборони викликали неприємні асоціації з минулими роками, які, здавалося, давно лишилися позаду. Чи можна проводити паралель між закритими кордонами в нашому тоталітарному минулому і тими, з якими ми зіткнулися через пандемію? Які наслідки це "закриття" матиме для культурної сфери? І водночас – які можливості для комунікації і створення нових проєктів ми відкрили завдяки цій новій глобальній кризі?

Вступне слово – письменник, президент Українського ПЕН Андрій Курков

Модератор – журналіст, письменник, філософ, член Українського ПЕН Володимир Єрмоленко

Учасники: Оля Гнатюк (Україна/Польща), Заал Андронікашвілі (Грузія), Мария Мартисевіч (Білорусь), Алмантас Самалавічіус (Литва), Браніслав Слишко (Словаччина), Адам Шосткєвіч (Польща)

"Культура скасування: відкрита дискусія чи нова цензура" (29 жовтня, 19:00-21.00 EET)

Культура скасування (cancel culture) – ще один новий виклик, з якими зіткнулися митці в часи соціальних мереж. Спочатку культурна і медійна спільноти били на сполох, що соцмережі стають головним майданчиком для маніпуляцій, фейків і дезінформації. І доки ми боролися з цими загрозами, ми не помітили, що оманлива свобода думки, яку нібито пропонують своїм користувачам ці нові "медіа", водночас стає й інструментом цензури. Маючи змогу майже без жодних обмежень висловити будь-які свої переконання й оцінки, а також залучити на свою підтримку необмежені "армії" прихильників (чи ботів), інтернет-користувачі можуть публічно засудити (скасувати) будь-яку людину, подію чи організацію, які, на їхній погляд, здаються їм неправильними. Часом такі масові кампанії можуть зупинити безчинства політиків чи держчиновників, але водночас жертвами "культури скасування" у всьому світі стають митці, культурні й правозахисні інституції. І, що найнебезпечніше в таких ситуаціях, – соціальні мережі, притягальною силою яких є емоції, одразу ж запускають у дію інструменти конфліктів і скандалів, не лишаючи місця для аргументованої дискусії. Чи можна вважати це явище новою формою цензури? І чи можна протистояти цій небезпечній тенденції?

Вступне слово – письменник, президент Українського ПЕН Андрій Курков

Модератор – публіцист, почесний президент Українського ПЕН Микола Рябчук

Учасники: Катерина Ботанова (Україна), Кетлін Калдмаа (Естонія), Томіца Байсіч (Хорватія), Маркета Гейкалова (Чехія), Інґа Ґайле (Латвія), Таня Тума (Словенія)

Мова заходів – англійська.

Трансляції дискусій відбуватимуться на Facebook-сторінці PEN Ukraine. Приєднатись до події можна тут.

Контакт: +380939709477 (Андрій Вахтель), ukraine.pen@gmail.com

Про учасників:

Заал Андронікашвілі (Грузія) – науковий співробітник Центру дослідження літератури і культури в Берліні, професор Державного університету Іллі у Тбілісі. Автор нонфікшн-книжок. Вивчав історію та філологію у Тбілісі і Саарбрюкені, кандидат наук Ґетинґенського університету (2005). Пише про історію, теорію літератури, культуру, а також коментує грузинську політику.

Томіца Байсіч (Хорватія) – поет, митець, письменник. Навчався в Академії образотворчого мистецтва у Загребі. Автор 5 збірок поезії, 2 прозових і 2 проілюстрованих власними малюнками книжок. Як поет нагороджений численними національними преміями. Нещодавно організував 2 персональні фотовиставки "Амазонія дихає" і "Бразильський тропічний ліс". Його остання поетична збірка з авторськими ілюстраціями Nevidljivo more ("Невидиме море") 2019 року була відзначена найвищою нагородою Міністерства культури Хорватії. Нині – президент Хорватського ПЕН і координатор хорватської багатомовної поетичної платформи Lyrikline.

Катерина Ботанова (Україна/Швейцарія) – культурна критикиня, кураторка, редакторка. Від 2014 року – співкураторка та редакторка видань міждисціплінарного культурного фестивалю Culturescapes, Швейцарія. У 2015–2016 роках створила і була головною редакторкою сторінки "Культура" на платформі "Українська Правда.Життя". 2010 року створила онлайн видання про сучасну культуру Korydor, головною редакторкою якого була до 2015 року. Від 2009 до 2015 року також була директоркою Фундації "Центр Сучасного Мистецтва" у Києві. Упорядниця й редакторка публікацій про соціокультурну топографію країн та регіонів світу. Авторка численних статей та есеїв в українських та європейських медіа.

Маркета Гейкалова (Чехія) – письменниця, перекладачка, видавчиня, віцепрезидентка Чеського ПЕН, засновниця Осіннього книжкового ярмарку. Вивчала фінську і російську мови в Карловому університеті в Празі. Була консультанткою і аташе з питань культури в Посольстві Чехії у Гельсинкі. Також працювала у Міністерстві закордонних справ Чехії. Авторка романів, збірок оповідань і нонфікшн-книжок. Серед її творів – Always a night ("Завжди ніч"), The magician of Beijing ("Маг з Пекіну"), Evidence of her life" ("Свідчення її життя") та інші.

Оля Гнатюк (Україна/Польща) – віцепрезидентка Українського ПЕН. Дослідниця, есеїстка, перекладачка художньої літератури та гуманітаристики, редакторка близько 30 книжок (художня література, наукові дослідження). 1992 року здобула ступінь кандидата наук, а 2004 року – докторки гуманітарних наук у Варшавському університеті. Її книжки "Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність" та "Відвага і страх" отримали престижні нагороди, зокрема імені Єжи Ґєдройця (2003), нагороди Східного огляду (2004) та Польського ПЕН. Професорка Варшавського університету та Києво-Могилянської академії. Брала участь у численних дослідницьких та дидактичних програмах, зокрема й міжнародних, була науковим керівником стипендіатів Польського уряду та Міністра культури Польщі.

Інґа Ґайле (Латвія) – письменниця. Авторка 4 романів, збірки малої прози, 7 поетичних збірок. У своїх роботах "досліджує внутрішні стани буття, свій власний досвід, повсякденне життя жінок, а також соціально відчужених груп суспільства" (latvianliterature.lv). Президентка Латвійського ПЕН. З 2014 року організовує в Латвії виступи авторок, які працюють у жанрі стендап. 2016 року був опублікований її перший роман The Glass Shards ("Уламки скла"), 2017-го – перший детективний роман Invisibles ("Невидимі"), 2018-го – друком вийшла збірка малої прози Ways of Milk ("Шляхи молока"). Минулого року отримала Літературну премію Латвії за найкращий роман року – за книгу The Beautiful Ones ("Прекрасні"). Перекладає російськомовних поетів на латвійську. Її вірші були перекладені на англійську, німецьку, шведську, польську, литовську, бенгальску та інші мови.

Кетлін Калдмаа (Естонія) – естонська поетеса, письменниця, перекладачка і літературознавиця. В її доробку чотири збірки поезії: "Larii-laree" [Ларі-ларе], "One is None" [Єдиний – жодний], "Worlds, Unseen"[Світи, небачені] і "The Alphabet of Love" [Абетка кохання]; три дитячих книжки; роман "No Butterflies in Iceland" [В Ісландії немає метеликів]; і збірка оповідань "The little sharp knife" [Маленький гострий ніж]. Її вірші перекладені більш ніж 30 мовами, а збірки вийшли друком у перекладі на англійську, фінську, словенську та іспанську. Багато пише про літературу. Переклала понад 80 найкращих творів світової літератури. У 2012 році стала лауреаткою щорічної Премії Фрідеберта Тугласа за найкраще оповідання. Кетлін Калдмаа – секретар Міжнародного ПЕН. Нині працює над своєю п'ятою збіркою поезії та другим романом.

Мария Мартисевіч (Білорусь) – білоруська поетка, письменниця, перекладачка з чеської, англійської, польської та української мов. Працює над різноманітними культурними проєктами, організовує літературні події. З 2017 року редагує незалежну книжкову серію "Амерыканка". З 2019 року – віцепрезидентка Білоруського ПЕН. Авторка 3 опублікованих книг: "Цмокі лятуць на нераст: эсэ ў вершах і прозе" ("Дракони летять на нерест: Есеї у віршах і прозі") (2008), "Амбасада: эсэ ў вершах і прозе" ("Амбасада: есеї у віршах і прозі") (2011), "Сарматыя" ("Сарматія") (2018).

Алмантас Самалавічіус (Литва) – викладач Вільнюського технічного університету Гедиміна (факультет основ і теорії архітектури), старший науковий співробітник Інституту архітектури. Окрім цього, викладає у Вільнюському університеті на кафедрі філології. Автор 12 книг на різноманітну тематику, редактор більш ніж 10 академічних статей та есеїв, опублікованих у Литві, Великобританії та США. Викладав і займався науковою діяльністю в низці університетів у США, Фінляндії, Південній Кореї, Іспанії, Італії, Індонезії. Головний редактор журналів Journal of Architecture and Urbanism ("Журнал архітектури і урбанізму") і Lituanus Quarterly ("Литовський щоквартальник") (Чикаго, США), а також помічник редактора найбільшого культурного щомісячника Литви Kultūros barai ("Культурні бари"). Двічі був президентом Литовського ПЕН, нині – член Правління. Кандидат наук з історії і теорії архітектури.

Браніслав Слишко (Словаччина) – президент Словацького ПЕН. Працював прессекретарем ректора в Університеті ім. Коменського в Братиславі, радником словацького прем'єр-міністра з питань європейської і зовнішньої політики. З 2014 року до сьогодні викладає у Дипломатичній академії і на факультеті права Університету ім. Коменського. Лауреат премії Gold LP MTV Музичного телебачення Лондона (1993), нагороджений Бронзовою медаллю Університету ім. Коменського (2017) і Срібною медаллю Університету ім. Коменського (2018). З 1983 року – член Товариства письменників "ЛІТА".

Таня Тума (Словенія) – письменниця, членкиня Словенського ПЕН. Після успішної кар'єри у видавничій справі почала писати історичну белетристику. Авторка романів Winds of Dalmatia ("Вітри Далмації") (2013) та Tito’s Legacy ("Спадщина Тіто") (2019) – перших двох книг у Балканській трилогії. 2015 року вийшов друком її перший роман словенською мовою про Словенську громадянську війну 1941-1945 рр., який пізніше було перекладено англійською – White and Red Cherries ("Білі й червоні вишні"). Останній роман Going my Way ("По-моєму") порушує питання смерті й права завершити власне життя. Таня приєдналася до Словенського ПЕН 2014-го і протягом п'яти років, виконуючи обов'язки генерального секретаря, очолювала Комітет письменниць MIRA. Нині є активною учасницею Комітету письменниць Міжнародного ПЕН.

Адам Шосткєвіч (Польща) – польський письменник, оглядач релігії і політики, журналіст та перекладач. У нього часто беруть інтерв'ю на теми, пов'язані з сучасними питаннями релігії. Іноді його роботи з'являються на сайті openDemocracy.net. В перекладацькому доробку – книга "Ейхман в Єрусалимі" Ганни Арендт. Один із перекладачів двох поетичних збірок південнокорейського поета Ко Уна, співперекладач поетичної збірки американського поета Гері Снайдера. 2014 року президент Польщі Броніслав Коморовський нагородив його Офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі за видатні досягнення в демократичній трансформації Польщі, а також за внесок у розвиток вільних медіа та незалежної журналістики.