Гримич Марина
Українська письменниця, романістка. Народилася 4 квітня 1961 року в м. Київ, Українська РСР. Антрополог, етнолог (доктор історичних наук), фольклористка (кандидат філологічних наук), професор. Видавець (директор видавництва "Дуліби"), менеджерка культурних проектів.
Марина Гримич почала свою літературну кар’єру в студентські роки як перекладачка зі слов’янських мов.
Довгий час займалася винятково наукою – в різних галузях (фольклористика, методика викладання української мови як іноземної, етнологія, історія, антропологія). Її перу належить кілька авторських монографій, а також вона є керівником, упорядником та науковим редактором великих проектів, колективних наукових монографій та наукових збірників.
У художній літературі – з початку 2000-х, працює як у белетристиці, так і в серйозній інтелектуальній романістиці. Окремі твори публікувала під псевдонімом Люба Клименко. За її романом "Фріда" був поставлений спектакль у Бердичівському музично-драматичному театрі (2019). За романом "Пор’ядна львівська пані" знято однойменний короткометражний фільм (2018). Твори Марини Гримич перекладено французькою, англійською, польською, чеською, арабською мовами.
Як менеджерка культурних проектів є координаторкою українських програм на Міжнародних книжкових ярмарках у Бейруті (2017–2018), Абу-Дабі (2018); кураторка стенду "Бейрутський дворик" на "Книжковому Арсеналі" (2017–2019). Керує проектами з перекладу арабською мовою та видання українських творів (Агатангела Кримського, Івана Франка, "Історії України" тощо).
Бібліографія
Романи, повісті, нон-фікшн:
- "Ти чуєш, Марго?" (2000, 2012)
- "Варфоломієва ніч" (2002)
- "Магдалинки" (2003, 2016)
- "Еґоїст" (2003, 2007)
- "Мак червоний в росі…" (2005, 2016)
- "Фріда" (2006, 2012)
- "Пор'ядна львівська пані" (2005, 2006, 2008, 2011, 2013, 2018) (під псевдонімом Люба Клименко)
- "Великий секс у Малих Підгуляївцях" (2006) (під псевдонімом Люба Клименко)
- "Paloma Negra (Чорна голубка)" (2008)(під псевдонімом Люба Клименко)
- "У світі твар… пардон мужчин. Посібник для жінок з полювання на мужчин" (2009) (під псевдонімом Люба Клименко)
- "Антипедагогічна поема" (2010) (під псевдонімом Люба Клименко)
- "Острів білої сови" (2010)
- "Second Life (Друге життя)" (2010)
- "Ієрогліф кохання" (2011) (під псевдонімом Люба Клименко)
- "Летючий смиттєвоз" (2012)
- "Вуле ву чайок, мсьє?" (2013)
- "Вибрані хіти: збірник романів" (2014) (під псевдонімом Люба Клименко)
- "Бранзолія. Подорожні записки" (2015)
- "Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці" (2016) (під псевдонімом Люба Клименко)
- "Падре Балтазар на прізвисько Тойво" (2017)
- "Ажнабія на червоній машині" (2018)
- "Клавка" (2019, 2020, 2023)
- "Юра" (2020)
- "Вугледар–2099" (2021)
- "Лара" (2022)
- "Умерови: історія родини на тлі кримськотатарського національного руху ХХ–ХХІ ст." (2023, 2024)
Переклади
- Антон Іпголич, "розрив", роман (1985) (зі словенської)
- Францк Февк, "Важкй крок", повісті та оповідання (1987) (зі словенської у співавторстві)
- Славка Манева, "Цяця", казки (1991) (з македонської)
Відзнаки
- Премія Всеукраїнського літературного конкурсу "Коронація слова" (1999, 2000)
- Перша премія Всеукраїнського літературного конкурсу "Коронація слова" (2002)
- Премія Тараса Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2004)
- Премія імені Дмитра Нитченка (Україна, 2019)

