“Дивитися в очі доби”: Український ПЕН організовує вечір з нагоди ювілею Івана Дзюби

Опубліковано: 24.08.2021,  Переглядів: 66

30 серпня о 18:00 у Національному Музеї Тараса Шевченка відбудеться вечір з нагоди 90-річчя видатного українського літературознавця і громадського діяча Івана Дзюби.

“Я був літературним критиком, який поступово ставав літературознавцем, – говорить про себе Іван Дзюба. – Різниця між цими двома професіями полягає в тому, що критик може обмежитися якимись конкретними явищами, про які він пише, тоді як літературознавець повинен заглиблюватися в історію і еволюцію стилів. Друга відмінність – критик може собі дозволити дуже різкі й категоричні судження, щось висміяти, ділити твори на «вищі» і «нижчі». Літературознавець же має виходити з того, що на небі, як і в літературі, є зірки різної величини. У моїх сучасних дослідженнях інколи буває іронія чи скепсис, але я утримуюся від зневажливих чи різких оцінок, які раніше й у мене бували несправедливими. Важливо бачити літературний процес в еволюції”.

Участь у заході візьмуть рідні, друзі та колеги Івана Дзюби: дружина Марта Дзюба, кінорежисери Роман Балаян та Сергій Буковський, видавець Леонід Фінберг, літературознавці В’ячеслав Брюховецький та Елеонора Соловей, театральний критик Сергій Васильєв, кінокритик Сергій Тримбач, політолог Володимир Кулик. Модеруватиме вечір літературознавиця Тамара Гундорова.

У зв’язку з карантинними обмеженнями кількість місць у залі обмежена. Обов’язкова реєстрація за посиланням: https://cutt.ly/ZQ2DQJB Подія транслюватиметься онлайн на Facebook-сторінці PEN Ukraine.

Іван Дзюба народився в с. Миколаївка Волноваського району Донецької області. Закінчив Донецький педагогічний інститут та аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Шевченка. Працював у видавництвах “Дніпро” та “Молодь“, редакції журналу “Вітчизна”. У вересні 1965 р. на прем’єрі фільму С. Параджанова “Тіні забутих предків” вийшов на сцену з першим у СРСР публічним протестом, підтриманим Василем Стусом і В’ячеславом Чорноволом, проти таємних політичних арештів української творчої інтелігенції. У 1973 р. був засуджений “за антирадянську діяльність” до 5 років таборів суворого режиму. У 1989 р. був одним із співзасновників Народного Руху України. В роки незалежності був головним редактором журналу “Сучасність”, міністром культури України (1992-1994), академіком-секретарем Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України (1996-2004), головою Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка (1999-2005).

Є автором понад 400 наукових праць. Найвідоміші книги: “Інтернаціоналізм чи русифікація?” (1965), “Між культурою та політикою” (1998), “Пастка. 30 років зі Сталіним, 50 – без Сталіна” (2003), “Тарас Шевченко: Життя і творчість” (2008), “Микола Хвильовий: “Азіятський ренесанс” і “психологічна Европа” (2005), “Спогади і роздуми на фінішній прямій” (2008), “Нагнітання мороку: від чорносотенців початку ХХ століття до українофобів початку століття ХХІ” (2011), “Є поети для епох” (2011), “На трьох континентах” (2013), “Донецька рана України: Історико-культурологічні есеї” (2015), “Чорний романтик: Сергій Жадан” (2017) та ін. Герой України (2001).

Контакт: ukraine.pen@gmail.com