#WomenSupportingWomen. Вірші авторок ПЕН на підтримку жінок

Опубліковано: 17.08.2020,  Переглядів: 83

З кінця липня у соціальних мережах триває глобальний флешмоб із хештегами #WomenSupportingWomen і #ChallengeAccepted. У рамках цієї ініціативи жінки у всьому світі публікують свої чорно-білі світлини й розповідають історії – про тих, хто їх надихає, ким вони захоплюються і кому вони вдячні за підтримку. “Початковим завданням цього руху було акцентування уваги на насильстві щодо жінок, вбивств жінок, – зазначає наша колега, письменниця і правозахисниця Лариса Денисенко. – Флешмоб став вшануванням пам’яті туркені Пінар Ґюльтекін. 2019 року в Туреччині вбито 473 жінки. В Україні просто немає цієї статистики”.

Авторки Українського ПЕН теж доєдналися до цієї важливої ініціативи. Сьогодні ми публікуємо добірку віршів Наталки Сняданко, Галини Крук, Юлії Мусаковської і Мар’яни Савки, опублікованих у рамках флешмобу на їхніх сторінках у Facebook. 

 

Наталка Сняданко  

***

Вікова криза в активних жінок
Середнього віку
Іноді проявляється
Цілком несподівано.
Наприклад,
У них виростають крила,
Зовсім невеличкі
І не білі як варто було би сподіватися,
А помаранчеві,
Або навіть рожеві.
І не до кінця ясно що з цим робити
Літати лячно
Та і незручно перед сусідами,
А обрізати шкода і трохи боляче.
Усі виходять із ситуації по різному.
А одного разу, кажуть,
Навіть бачили,
Як улітку жінка із туго перемотаними крилами
Летіла над містом
Намагаючись випростатися
Але від незвички
Лише опускалося на землю пір’я,
А жінка стрімко набирала висоту
І в її очах зовсім не було радості,
А лише страх.
Жінка летіла над будинками, вулицями,
клумбами і роверистами у картатих кашкетах,
які здивовано піднімали очі до неба
і не знали – бачать вони жінку насправді
чи все це їм лише ввижається
А жінка летіла, піднімаючись усе вище і вище
аж поки не побачила просто перед собою
пташку, яка махала крилами безжурно і вільно
Тоді страх зникнув із очей жінки
і вона спробувала змахнути крилами і собі.
А потім ще.
І з кожною такою спробою донизу падала одна мотузка
Ці уривки мотузок опускалися на балкони багатоповерхівок
потім падали додолу, на клумби
де проростали під вечір
темно-бордовими мальвами.

Довго думала, як згадати у дописі всіх жінок, які мене підтримували у житті і нікого не забути, але зрозуміла, що цей список буде страшенно довгим. Тому дякую вам усім, без яких ніколи би не стала такою, як є і ніколи би не досягнула нічого путнього. Підтримуймо одна одну за кожної нагоди і просто так і тішмося, що ми є одна в одної. Дякую Галині Крук, що долучила мене до цієї важливої події. Віршів у мене мало і вони не дуже публічні. Але цей пасує. 

 

Галина Крук 

***

жінки підтримують жінок мало
через ту, що колись зрадила
через ту, що вчинила нечесно.
через ту, що вибрала не твій бік,
через ту, що була невчасно щаслива
через ту, що була невчасно нещасна,
через ту, що постійно вимагала підтримки,
через маму, яка сама не мала підтримки
через бабусю, яка вчила нікому не довіряти,
через чоловіка, який не тій надав перевагу,
через себе, що не була достатньо уважною
до інших жінок, які теж мали свій гіркий досвід
і свою недовіру до світу, але попри все,
якась із нас завжди робить це першою –
каже: давай я відвезу тебе до лікаря /
до порожнього дому/ до себе/ на річку /
заберу дитину, поки ти прийдеш до тями /
пострижу тебе краще / скажу тобі правду
про твоє нерозділене кохання /
потримаю тебе за ногу
доки тобі робитимуть мрт,
попри твою клаустрофобію, страх смерті,
небажання знати правду, брак довіри,
невміння підтримувати.
якась із нас першою зважується на це
і ти приймаєш із вдячністю і передаєш далі,
адже це так по-людськи, коли
жінкa підтримує жінку

 

Юлія Мусаковська

***

Бог посилає мені прекрасних жінок.
Кожна — як Пісня Пісень. У кожній бачу своє відображення.
У цієї моя прихована мідь волосся, зморшки мого наступного десятиліття. Важка скринька голосу.
У цієї моя обручка. Мох зеленого светра. Окуляри, крізь які видно справжню природу людей. Мені б такі знадобилися.
В іншої очі холодної річки, що вміють зцілювати. Лагідність сонця, яке відбивається у воді.
А в тієї моя хронічна безшкірність. Тому виплітає панцирі з товстої вовни. Я теж такий маю.
У цієї повні пригорщі солі. От би навчитись тримати її в руках так довго — не розсипавши ані крихти, не скрикнувши.
Заблукала у цих жінках. Роззираюся навсібіч, не знаходжу виходу.
Мабуть, залишуся тут — хоч до завтра.

Дорога Мар’яна Савка долучила мене до флешмобу, і я скажу таке: жінкам потрібні жінки! Аби разом протистояти труднощам, тиску та несправедливості, аби через розуміння спільних особливостей знаходити і розвивати свою суперсилу, аби просто ділити маленькі та великі радості. В будь-якому віці, за будь-яких життєвих обставин.

Мар’яна Савка 

***

МОЇМ ДІВЧАТАМ

дівчата
прекрасні мої майже сестри
тільки для вас
ці розкішні оркестри
ці крамниці з найкращим
чужинським крамом
ці кавалери
що ніби зійшли з реклами
і грають своїми засмаглими м’язами
рідні мої
ми з вами
так міцно зв’язані
як оці ремінці
на яких-небудь гучі
найкращі мої
ми з вами такі везучі
бо ми разом
ми – самі знаєте – банда
я несу вас у серці
як дорогу контрабанду
попри усі кордони
митниці
океани
чи там які паралелі
чи то меридіани
на усіх континентах
дівчата
не просто словами
мої найдорожчі
я з вами!

Ілюстрація: National Herald

Без категорії