Сила людини

Опубліковано: 06.04.2020,  Переглядів: 57

Володимир Рафєєнко

1.

У чому полягає сила українців? А хто її знає. Непроста штука – сила, і де її шукати, ніхто не підкаже. Крім того, не зрозуміло, власне, кого вважати українцем. Ось з чого потрібно починати, і ось що, дійсно, є проблемою. Чи кожен громадянин нашої країни наразі відчуває себе українцем, чи кожен бажає відчувати? Упевнений, що ні. Досвід споглядання за всесвітом останніх років доводить мені, що часто густо люди, які ніколи не мали українських коренів і ніколи вже мати їх не будуть, щиріше і болісніше сприймають процеси, що протікають всередині цієї країни, ніж абсолютна більшість тих наших громадян, які проживають тут все життя і ніколи, мабуть, за кордони України не виїдуть. Іноді німці, французи, англійці демонструють себе справжніми українцями на відміну від деяких мешканців нашої батьківщини. То що таке українець – той, хто свій по крові (чи, варіант, по паспорту), але чхати бажав на цю землю і її проблеми, чи той, хто ніколи тут не буде почуватися своїм, але зробить усе, що від нього залежить, скажімо, для пропаганди української культури у світі?

Тому, повертаючись до питання про силу, думаю, можна бути абсолютно впевненим, що сила українців не полягає ні в чому. Немає ніякої специфічної сили, яку Господь вигадав саме для Homo sapiens sapiens, що проживають на цій землі. Українці такі ж самі люди, як французи, італійці чи, скажімо, американці. Нічим суттєвим ми не відрізняємося від португальців чи німців. Навіть електорат в нас такий самий – простий і невигадливий, невибагливий і смішний. Тому, власне, й немає жодної специфічної сили, зовнішньої від нас, яка змогла би підняти знесилених, дати віру зневіреним, і зробити наше життя щасливим та успішним. Немає такої сили і ніколи не буде. І слава Богові, що це саме так.

І зрештою, питання “у чому сила, брат” мені завжди не подобалося. Віддає воно “Братом Два”, а також повною і майже демонстративною відсутністю совісті. Фільми Балабанова, які я тут згадую, що про це не думали б фанати, демонструють саме відсутність совісті як національну рису характеру і, одночасно, як єдиний інструмент, який дозволяє комусь жити-виживати, поділяти світ на своїх та чужих, визначати й усвідомлювати власну ідентифікацію.

2.

Останні роки не тільки для мене, а для всіх нас видалися не найбільш легкими, не найбільш затишними. Чесно кажучи, іноді ставало просто незрозуміло, як далі існувати. Де брати кожного конкретного дня усмішку для родини і рядки для чергового тексту. І це не тільки тому, що я у свої п’ятдесят так і не навчився жити як треба. Деяким моїм хорошим знайомим, значно більш урівноваженим і поміркованим людям, довелося пройти через таке, порівняно з чим, моя життєва історія – це файна суміш діснейленду з гепі-ендом. Але ж я й досі живий. І ці люди й досі мене радують, і країна ще стоїть. І на все це, наскільки я розумію, є різні причини. 

Але головна з них така: кожен з тих людей, яких я дійсно поважаю, здатен формувати світ довкола себе. Що це значить? Це значить, що кожен з тих людей, про яких тут йдеться, здатен виробляти потрібну для життя енергію з самого себе. Не відкрию, мабуть, жодної таємниці, коли скажу, що сила, якщо мати на увазі її ціннісний аспект, продукується тільки в момент перемагання своєї власної слабкості. Сила є її зворотній бік.

Нам, маю на увазі, звичайно, не тільки українців як таких, а взагалі людей, в цьому сенсі немає звідкіля брати світло у своєму житті, як тільки з тої темряви, в яку намагається тебе занурити твоя доля і твій власний біль. Немає звідкіля брати нам радість, як тільки з нашого чорного, як дим над руїною, горя. Нам немає звідкіля брати надію, як із тяжкої і всепоглинаючої зневіри. Іноді тільки з власного невігластва, темряви і страху народжується справжнє бажання йти по обраному шляху до кінця, що це не значило б. І до чого б, власне, не призвело. Це така природна властивість людини – з небуття добувати буття, з суцільного жаху натуральних природних процесів – рафіновану у своїй безнадійності і чистоті красу людської історії як історії сходження людства до міри виповнення себе в якості божого образу і подоби. І допоки кожен із нас на своєму місті не став людиною, не знайшов силу бути, не видобув із себе силу перетворення самого себе і того шматочку всесвіту, що даний йому у вигляді його родини, його країни, його внутрішнього світу, допоки людство не може називатися людством. З самого початку цієї історії й до цих пір ми маємо шанс стати людством, але й досі не спромоглися. 

3.

Вийти за межі природно даних тобі сил і можливостей, на мій погляд, єдина, по суті, і найважливіша мета людини. Іншої в неї просто немає. Тільки в зусиллі знайти себе, не обумовленого суто природними процесами, іншого, справжнього, тільки в зусиллі рухатися відповідно законам людської історичної еволюції, які, звичайно, суперечать законам біологічним, народжується людина. Іноді ця людина є одночасно й українцем. І тоді це, звичайно, велике свято, щастя і велика вдача для нас всіх, що мешкають у цій країні. Але стати людиною, безумовно, може тільки той, хто зміг перервати власну природну обумовленість всім тим, що ти не вибирав сам, всім тим, що ти не обрав у своєму житті цілком свідомо, всім тим, що тобі було дано тільки тому, що ти прийшов у цей світ. 

Ми – істоти, які змушені відтворювати себе і свою долю в постійному напруженні між законами людської історії, що вимагають від нас постійного самостворення, і законами біологічної еволюції, бо ми продовжуємо бути природними істотами. Це напруження потребує від нас постійного дива. Дива мужності, дива стійкості, дива доброго почуття гумору і дива того особливого настрою, який можна назвати настроєм стоїчного песимізму. І навіть коли ти абсолютно точно знаєш, що варіантів у тебе немає, це жодним чином не впливає на щирість твоєї усмішки, звернутої до всіх справжніх українців цього всесвіту, до якої б національності вони не належали.

Джерело: НВ

“Що дасть нам силу?” — спільний проект Українського ПЕН і НВ, в межах якого провідні українські інтелектуали — письменники, філософи, журналісти і вчені — міркують про те, де шукати силу, аби рухатись до мети. Всі тексти шукайте за тегом #Що дасть нам силу?

Проект реалізується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.