Поети, прозаїки, критики: знайомимо з молодими авторами – учасниками “Прописів”

Опубліковано: 07.10.2021,  Переглядів: 151

Цьогоріч Український ПЕН за підтримки Українського культурного фонду організував фестиваль-воркшоп “Прописи” в Івано-Франківську. З 9 до 12 вересня тривала професійна програма для відібраних за конкурсом авторів-дебютантів (лекції, воркшопи, індивідуальні заняття з менторами). А також публічна – подіумні розмови та літературні читання – для всіх, хто цікавиться літературою.

Журі проєкту “Прописи”, до якого ввійшли Андрій Курков, Тарас Прохасько, Остап Сливинський, Тетяна Терен та Андрій Вахтель, отримало 62 заявки від охочих взяти участь у проєкті. Зрештою серед них було обрано десятьох авторів поезії, прози, літературної критики. Знайомимо вас ближче з нашими “прописантами”, а також розповідаємо про їхні враження від фестивалю.

Богдан Бень, 24 роки, Львів

Богдан працює журналістом-аналітиком в Euromaidan Press і пише прозу. В університеті вивчав філософію, політологію та публічне управління. “В мені завжди жевріла тяга до літературної творчості. Саме вона є найрадіснішим заняттям для мене, коли в процесі настає повне самозабуття. І якщо писати щось філософське часто не хотілося, бо здавалося, що ті, хто читатимуть, більшу частину з того вже знають, а хто не знає, не стане читати, то з літературою такої проблеми ніколи не виникало. Вона значно багатовимірніша і не зводиться лише до пояснення певної ідеї”, – вважає Богдан.

Він зазначив, що програма фестивалю була така насичена, що все це тепер варто ґрунтовно обміркувати й почати застосовувати в аналізі власних творів. 

“Моя менторка Ганна Улюра детально проаналізувала мої тексти, включно з тими їх частинами, які ще не були написані, але уявлялися мені. І тут вже замало виключно вмілої роботи з текстом. Ганна Улюра читає людей так само професійно, як і тексти. Мені було дуже приємно і цікаво працювати з нею саме через її глибоке розуміння та співпереживання. Хоч за програмою кожен учасник мав на роботу із ментором годину, часто це могло бути й 2-3. Як сказав куратор “Прописів” Остап Сливинський на закритті фестивалю, відчувалася солідарність і взаємодопомога. Художній текст це, звісно, не тільки про цікаву чи повчальну історію. Якщо слухати уважно, за текстом завжди можна побачити автора та переживання, які він описує. Тому можна сказати, що “Прописи” це також про відкритість та щирість перед іншими”, каже Богдан.

Олеся Богдан (Зеліско), 25 років, Київ 

Олеся пише прозу й відгуки на книжки, а також пробує себе в перекладі з англійської. “Я пишу прозові твори про те, що найдужче мене вражає, зачіпає і змушує говорити правду про себе і світ яким я його бачу. Досліджую людські взаємини, емоційні стани та внутрішні пошуки. Цінності ПЕН близькі мені, адже вірю, що свобода слова це один із ключових аспектів суспільства, що готове говорити про себе та слухає інших”, зазначає Олеся.

Олеся розповідає, що завдяки “Прописам” у неї виникло коло людей, які їй раді, готові слухати і приймати: “Я відчула себе на своєму місці і у потоці творчих ідей”. Її ментором став Тарас Прохасько з яким, за словами авторки, були “прекрасні розмови, легкі і невимушені, але із концентрованим досвідом та величезною цінністю”.

Олеся додає, що всі без винятку лекції і воркшопи в рамках фестивалю були їй корисні.

Ганна Гнедкова, 29 років, Відень

Ганна є авторкою прозової лірики, перекладачкою і літературною критикинею. Вона наголошує на тому, що “Прописи” її надзвичайно надихнули. 

“Зустріч із менторкою Ганною Улюрою дала мені дороговкази для моєї подальшої діяльності як літературної критикині, а лекції, воркшопи й особливо читання з подальшим обговоренням у затишному колі молодих та досвідчених авторок та авторів утвердили в думці, що я хочу і можу писати щось своє. На воркшопі в Лариси Денисенко між нами та лекторкою утворилася дружня емпатична атмосфера, що уможливила чесне обговорення наших текстів, і за це пані Ларисі велика подяка. На лекції Вікторії Амеліної ця атмосфера запанувала знову: там ми говорили про індивідуальну авторську місію, а також познайомилися з проєктами, якими кожен і кожна з нас займається наразі. Багато вправ лишилося на домашнє доопрацювання: вправи на відчуття темпоритму письма (з лекції Тараса Прохаська), на креативність у побудові речень з окремо наданих слів (воркшоп Ірен Роздобудько), на визначення головної мети персонажа (воркшоп Ілларіона Павлюка)”, – розповіла вона.

Софія Головецька (Ленартович), 20 років, Львів

Софія вчиться на архітекторку й паралельно займається творчістю в різних напрямках: це і література, і відеопоезія, і живопис, і перформанс. 

Тому для мене надзвичайно важливо, що тематичний акцент “Прописів” – це взаємодія літератури з суміжними сферами. Думаю, зараз дедалі актуальнішою стає інтеграція культурних та мистецьких напрямків задля створення непересічного продукту. Я вважаю, що культура – це спосіб життя та мислення, прояв достойної поведінки навіть у побутових ситуаціях, уважність до деталей та прийняття розмаїття людей довкола”, – каже вона.

Орися Грудка, 24 роки, Львів

Орися поетка, науковиця, а також авторка і комунікаційниця журналу “Критика”.

“Пишу, відколи себе пам’ятаю. Свій перший вірш написала в 5 років, а щоденниковий запис – в 7. Однак про письменництво стала замислюватись лише кілька років тому, а до того спрямовувала всі зусилля на журналістські та академічні тексти. Художні писала для себе. Торік влітку вступила в Кембриджський університет на магістерку, але стипендії так і не отримала. Водночас здобула відзнаку у конкурсі Смолоскип в номінації «Поезія». Усвідомила, що від цього відчула більше щастя і сповнення, аніж отримала б від стипендії до Кембриджа. Тож тепер вчуся писати й для читача. Головним завдання наразі вбачаю відбір, редагування і впорядкування віршів у збірку. Щаслива була відкласти усі справи і влитися в літературний потік фестивалю-воркшопу «Прописи»”, – розповіла Орися.

Для Орисі найважливішою порадою від викладачів проєкту стало нагадування, що варто пізнавати себе. “Постійно запитувати себе, чому саме цю історію саме мені важливо розповісти, постійно розбиратися в собі. Технічно писати можна про багато тем, але глибоко і правдиво лише про те, що болить, справді близьке. Це не означає, що писати потрібно достовірно, ні, але правдоподібно і чесно, насамперед чесно”,  – каже вона.

Аріна Кравченко, 21 рік, Київ 

Аріна філологиня та історикиня літератури. Веде телеграм-канал із власними текстами й спостереженнями й співпрацює з виданням “Пусто”

“Я обрала слово за інструмент репрезентації зневажених досвідів, як можливість надати голос тим, кого змушують мовчати, як спосіб доносити усезагальних цінностей та поширювати знання, ідеї та думки, які врешті, на мою думку, завжди переважують невігластво та темряву. Усе це – те, що, як мені здається, об’єднує мої особисті принципи, які полягають в інклюзивності та справедливості, з цінностями ПЕН. Нині фокусом мого інтересу є художня репортажистика та мала проза”, – розповіла Аріна.

Вона каже, що фестиваль “Прописи” і по завершенні відчувається як дім: його дуже не вистачає: “Не вистачає нових друзів, яких, здається, знаєш усе життя, та повної заглибленості у те, що справді любиш, не вистачає неймовірно цікавих лекцій та воркшопів, врешті й самого Франківська – теж.  Було дуже тепло і творчо – так як власне і має бути вдома”.

Ментором Аріни теж був Тарас Прохасько. “Він допоміг мені більше, ніж можна собі уявити. Це був неймовірно цікавий процес обговорення та порівняння життєвих та творчих досвідів: думаю, я почула те, що мені було найбільш потрібно почути саме у той момент, аби відчути себе певною того, що я роблю, і того, куди прямую. Тому я шалено вдячна за цей досвід, сповнений для мене внутрішніх відкриттів та особистісних переосмислень”, – розповіла учасниця.

Ростислав Кузик, 26 років, Львів

Ростислав –  поет, перформер та організатор літературних подій, учасник літературного роз’єднання “Грань”, автор блогу “Без нічого”. Вже понад п’ять він займається літературною творчістю. “Однією із визначальних умов повнокровного існування та дослідження літератури є свобода. Свобода слова та думки насамперед, адже думка і слово — це головні інструменти літераторів та літераторок. Обмежена цензурою чи погрозами, література перестає бути проявником свободи, перетворюючись на інструмент пропаганди”, – вважає Ростислав.

Учасник зазначає, що вболіває за те, аби фестиваль “Прописи” відбувався щороку.

“Я дуже радію, що мені поталанило потрапити у цей літературний вир, у це середовище, позбавлене упереджень та стін. Хочу, аби більше молодих авторів та авторок могли побувати на цьому фестивалі та відчути те, що відчув я. Моя менторка Галина Крук дуже мені допомогла. Ми доволі ретельно проговорили деталі тексту, який я пишу для, Галина допомогла мені обрати напрямок, у якому я хочу рухатись. Щобільше, вона допомогла мені й з іншим текстом є у мене проза, з якою я працюю уже майже 7 років. Робота над цим текстом зупинилась. Але після індивідуальних занять я знаю, куди слід рухатись. Кожен воркшоп, кожна лекція були і цікавими, і корисними”, поділився враженнями Ростислав.

Романія Строцька, 22 роки, Львів

Романія навчається на літературознавицю, а також пробує себе в журналістиці й різноманітних проєктах як волонтерка. А ще готує свій подкаст на правозахисну тематику.

“Мені подобається розбирати на атоми і молекули літературний твір. Це завжди цікаво, несподівано – часом болісно. Я люблю говорити про літературу, але деколи мені бракує слів – у тому числі професійних. І певності, що те, про що я говорю – потрібне і важливе; що комусь до того є діло, як мені – до моїх героїв. І що те, що я створюю – хай воно і вторинне, – залишить свій слід. Чотири дні “Прописів” помітно змінили мій погляд на літературу і літературний процес, а ще – тут я знайшла хороших друзів.

Тепер  кортить написати щось нове і цікаве, скориставшись порадами лекторів і колег”, – каже вона.

Менторкою Романії була літературна критикиня Ганна Улюра, статтями й книжками якої вона раніше зачитувалася. “Чесно кажучи, я боялася, що після нашої розмови з пані Ганною я розчаруюся у власних текстах, побачу всі вади своїх творів і перехочу писати взагалі. Звісно, я помилялася. Ганна Улюра зачарувала нас із колегами своєю харизматичністю і фаховістю, а ще – дуже цінною та обережною критикою. Під час індивідуальних консультацій вона вказала, що і як можна вдосконалити у наших роботах, підкреслила гарні моменти, які їй сподобалася і порадила низку книжок до прочитання. Ба більше, пані Ганна допомогла мені визначитись із темою магістерської роботи та підібрати лектуру. Я безмежно вдячна їй і “Прописам” за цей досвід”, – розповіла учасниця проєкту.

Дарія Суздалова, 33 роки, Київ

Дарія письменниця і художниця. “Вважаю, що кожна людина — незалежно від віку, раси, національності, гендеру має беззаперечне право на самовираження. На мою думку, літературна діяльність один з найзахопливіших способів реалізувати себе як особистість. Вільні думки та слова, письменники, що не бояться говорити і роблять це, не лінуючись постійно вдосконалювати свої навички, внутрішня конкуренція та можливості ось ті складові, без яких я не уявляю собі якісної літератури”, каже Даша.

За її словами, чотири дні лекцій та воркшопів у рамках “Прописів” видалися  дуже інтенсивними, але водночас це було “плавно й послідовно”.

“Моїм ментором був Тарас Прохасько. Я відчуваю певну спорідненість з ним: і як з письменником, і як із людиною. Його літературна творчість, на мою думку, є надзвичайно вдалим вираженням його світосприйняття. Від індивідуальної роботи отримала навіть більше, ніж очікувала. Найбільш цікавими мені видалися лекції  Ганни Улюри – про теорію та практику літературної критики, Тараса Прохаська – про звучання роману та короткої прози, й Романа Малиновського – про літературний наратив у фільмах нової хвилі французького кіно”, – розповіла учасниця.

Вікторія Фещук, 25 років, Київ

Вікторія вже понад 10 років пише вірші, наразі вона також авторка й редакторка спецпроєктів у “Читомо”. Крім того, веде свій книжковий блог fem.books. Пробує себе також у перекладі. “В поезії для мене важливою є інклюзивність, оприсутнення малопроговорених досвідів. Вірю, що через залучення різноманітних історій ми зможемо зробити літературу більш повнокровною та цікавою”, каже Віка.

У неї після прописів лишилися “приємні, наснажені, яскраві, зцілюючі, обнадійливі враження”.

“Коли і якщо врешті видам дебютну книжку, розповідатиму на презентаціях як фестиваль “Прописи” став подією, яка повністю змінила мій письменницький досвід. Якщо простіше це була дуже доречна письменницька терапія, з роботою над текстами і над собою. Вдячна моїй менторці Галині Крук за відвертість і чуйність у цьому”,  додає Віка.

У жовтні 2021 року вийде друком альманах з творами молодих письменників та літературних критиків – учасників проєкту “Прописи”. Він буде доступний у друкованому та електронному форматах.

Подавати заявки на участь у фестивалі-воркшопі Українського ПЕН могли дебютанти у сфері письменництва та літературної критики віком 18-35 років, які мають щонайменше 3 художні чи критичні твори, опубліковані в інтернеті, медіа чи колективних збірках, однак жодної опублікованої книжки, й поділяють цінності та ідеали, закріплені в Хартії Міжнародного ПЕН.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

Текст підготувала Катерина Толокольнікова

Фото Антона Сорочака