“Літопис” Самійла Величка: найвагоміша книга України 2020 року

Опубліковано: 31.12.2020,  Переглядів: 95

Володимир Казарін

Цього року виповнюється 300 років, як Самійло Величко, канцелярист Війська Запорозького, “в сєлѣ Жуках, уєзду Полтавского, року 1720”, завершив свій труд, який він у тексті не раз називав “Гісторією”.

Бог любить Україну! Тому провидіння через три століття в цілості пронесло цю працю, надовго заховавши її від ворогів, аби потім повернути “Літопис” із небуття, віддав його в руки небайдужих учених і видавців.

Це перше в історії повне видання обсягом 1016 сторінок було презентовано 14 жовтня 2020 року в Гетьманській резиденції – місті Батурині, наступного дня – в Києво-Могилянській академії, 16 жовтня – в Інституті історії НАН України.

“Літопис”, який розповідає про 100-річну історію народу, звичайно, має бути виданий на гроші самого народу, і ніяк інакше. Партнери і добродійники цього проєкту, здійсненого Вірою Соловйовою і її видавництвом “Кліо”, – не державні установи. Це меценати, підприємці й приватні особи з Києва і Сан-Франциско, Львова та Дніпра, Одеси, Амерсфорта (Нідерланди), Харкова, Умані, Полтави, села Віта-Поштова і міста Чернігова, Житомира, Херсона, Коломиї, Козельця та іншіх місць. Від Кабельного заводу до Корпорації “Оболонь”, від Фонду Катедр Українознавства (США) до родини Таїрових (Санкт-Петербург, РФ)…

Професорці Тетяні Таїровій-Яковлевій ми повинні бути особливо вдячними. 2007 року за підготовку і видання заснованої на новознайдених архівах книги “Мазепа” вона була удостоєна почесного звання “Берегиня Українського козацтва”, 2008-го – Президент України Віктор Ющенко особисто вручив їй орден Княгині Ольги III ступеня.

“Втрачений” рукопис Самійла Величка також знайшла у Санкт-Петербурзькому архіві вона.

Закінчу короткий монолог про набутий нами “Літопис” словами Валерія Смолія і Тетяни Таїрової-Яковлевої: “Створена канцеляристом Війська Запорозького “Історія” відображає особливості уявлень, ідей, цінностей та самоусвідомлення людей у часи козацької України; показує тодішнє розуміння політичних і соціальних процесів; використовує велику кількість документальних і наративних джерел, а також історіографічних праць; відтворює значний масив важливих для дослідників документів (оригіналів і копій); подає, цитує або переказує і критично коментує повідомлення козацьких літописців”.

Радіє з усіма – Володимир Казарін

Читайте також:
Найкращі українські книжки 2020 року за версією ПЕН

Без категорії