Чому українці не люблять багатих і успішних людей?

Опубліковано: 21.12.2021,  Переглядів: 2532

Андрій Любка

Якби мене спитали, кому треба ставити пам’ятники в кожному українському місті, я б відповів без вагань – Євгену Чикаленку. Це та постать, яка може об’єднати Україну і стати символом для її розвитку в ХХІ столітті. 

Зрештою, це той чоловік, який фактично профінансував наше національне відродження сто років тому. Без нього не було б УНР, українських газет, партій, письменників і політиків; геніальний бізнесмен, він заробляв капітали, щоб вкладати ці гроші в створення української політичної нації. Його найвідоміша фраза симптоматична – любити Україну треба до глибини власної кишені. 

Сьогодні виповнюється 160 років з дня народження Євгена Харлампійовича Чикаленка. Цю ювілейну дату українська держава значною мірою «проспала», і масштабних подій на загальнонаціональному рівні катма: усе, що робиться, здійснене силами ентузіастів. Поклавши руку на серце, це можна зрозуміти, адже постать Чикаленка мало відома не тільки широкому загалу, а й, так би мовити, вузькому прошарку гуманітаріїв. 

Свої статки він заробив у сільському господарстві. Не шляхом скуповування й нагромадження земель, землю він навіть продавав, бо на кількості йому не залежало; Чикаленко заробляв на ефективності сільського господарства. Сам був агрономом, знався на справі, але намагався не відставати від часу – виписував закордонні журнали, експериментував. У агробізнесі використовував сівозміну, технологію чорного пару, ретельно добирав сорти й насіння і мав добрі урожаї навіть тоді, коли у всій імперії панувала засуха. У тваринництві не тільки завозив перевірені породи корів і коней, а й займався селекцією, створюючи найкращі види для українського клімату. 

Але його біографію й дуже детальні щоденники легко знайти в інтернеті, а я хотів би сконцентруватися на кількох важливих штрихах, що вирізняють Чикаленка на тлі епохи – не тільки ХІХ, а й ХХІ століття:

Він був бізнесменом-інноватором. Хтось вважає, що йому дуже щастило, але насправді йдеться про бізнесовий геній. Чикаленко був майстерним менеджером, умів заробляти й інвестувати гроші в розвиток, пильно стежив за науковим і технічним прогресом. Можна зустріти думки, що він був ледь не першим українським олігархом, але насправді він був радше «твердим середнячком»; розмір його статків переоцінюють через той колосальний вплив, який він мав на тогочасне українське життя і поступ. 

Чикаленко вкладав гроші в освіту – свою, своїх дітей, талановитих, але бідних представників української культури й політики. Більше того, він вклав титанічні зусилля й ресурси в просвіту українського селянства, бо був упевнений, що справжніми громадянами вони стануть тільки тоді, коли міцно стоятимуть на ногах й почнуть добре заробляти. Тому написав і видав справжній бестселер того часу – книгу-підручник «Розмови про сільське хазяйство», у якій вчив українців правильно обробляти землю, вибирати насіння, боротися зі шкідниками, розвивати тваринництво, агітував за використання сільськогосподарської техніки. Геній Чикаленка проявився і в тому, що він заробив навіть на просвітницькій книжці – вона витримала кілька видань, а загальний наклад перевищив космічні для того часу пів мільйона примірників!

В особі Євгена Чикаленка ми маємо чи не найщедрішого українського мецената за всю історію – на благодійність він витрачав не біблійну десятину, а всі 90% своїх доходів. За його гроші виходила перша українська щоденна газета «Рада», він будував школи, гуртожитки для студентів (в тому числі поза межами Російської імперії – у Львові, бо мислив категоріями соборної України), фінансував встановлення українських пам’ятників, на його стипендії, які він, щоб не ображати отримувачів, називав гонорарами, жили провідні українські митці й політики того часу – від Винниченка й Коцюбинського до Грінченка й Грушевського. Важливо додати, що Чикаленко жертвував гроші не просто на «все хороше», а саме на українські справи, він був будівничим нації – і це його якісно вирізняє на тлі інших знаних меценатів того часу.

Витрачаючи колосальні суми на благодійність і громадські справи, сам Чикаленко жив напрочуд скромно і про себе дбав в останню чергу. Палкий ідеаліст, у серйозних справах Чикаленко був приземленим реалістом і людиною холодного розуму: наприклад, він відмовився від численних прохань і закликів «іти в депутати», не захотів стати міністром в уряді УНР, проігнорував ідеї оголосити його гетьманом. З відстані часу видається, що політично й інтелектуально він був значно зрілішим за українських політиків та інтелектуалів тієї бурхливої доби. 

Чикаленко – це один із символів українського Півдня. Народжений у селі Перешори тодішньої Херсонщини, а нині – Одещини, Євген Чикаленко все своє життя був пов’язаний з українським степом. Нащадок козацького роду, партнер і просвітник тамтешнього селянства, Чикаленко може прислужитися нашій державі і як яскравий приклад українськості Одещини і Півдня загалом. Повертаючи собі імена, варто пам’ятати, що крім загальників, вони мали й цілком конкретні імена та прізвища. І заслужили на нашу пам’ять та пошанування. 

Попри грандіозний внесок в українську справу, цей «незашорений з Перешор» чоловік не посів належне йому місце в українській історії. І в мене є здогад, через що так трапилося: після століть бездержавності і вбитої комуністами поваги до господарювання українці просто на підсвідомому рівні не люблять успішних і багатих людей. Нам потрібні мученики, жертви, злидарі, але не круті підприємці зі стратегічним баченням, чіткою системою моральних цінностей та інвестиційним талантом. А Євген Чикаленко був саме такою людиною, тому й не вкладається в такий милий нашому серцю стереотип про вічного українського лузера і невдаху.

 

Джерело: НВ

“Повертаючи свої імена” — спільний проект Українського ПЕН і НВ, в межах якого провідні українські інтелектуали — письменники, філософи, журналісти і вчені — міркують про те як, будувати країну, у якій розуміють цінність та силу власних імен, які стають фундаментом задля відкритого, демократичного суспільства – конкурентного в світі та натхненника інших країн у виборюванні своєї свободи. Всі тексти шукайте за тегом #Повертаючи свої імена

Проект реалізується за підтримки Smart Foundation.