Оголошено імена учасників Харківської літературної резиденції 2020 року

Опубліковано: 10.07.2020,  Переглядів: 298

Український ПЕН та Харківський ЛітМузей оголосили учасників Харківської літературної резиденції-2020. Bp 15 серпня до 15 вересня у Харкові працюватимуть прозаїк Максим Беспалов і перекладачка Тетяна Родіонова, на зміну їм 15 вересня приїдуть прозаїк Банди Шолтес і перекладач Юрій Матевощук

Два письменники, перекладач та перекладачка житимуть у Харкові протягом місяця, аби закінчити роботу над прозовим твором або перекладом та глибше познайомитися з харківським міським середовищем і культурним контекстом.

Учасників обирало журі у складі письменників, членів Українського ПЕН: Андрій Курков, Сергій Жадан, Катерина Калитко, Наталка Сняданко та Остап Сливинський. Усього на розгляд журі надійшло 28 заявок, серед яких 19 від авторів прозових творів, 9 — від перекладачів. 

Поет і перекладач Остап Сливинський відзначає, що  в українській літературі останнім часом дуже помітні дві тенденції: інтерес до історичних тем (передовсім непростих, травматичних, переважно родом із ХХ століття) і тяжіння до мови літератури факту, репортажу, історичного розслідування: “Ідеї, які запропонували апліканти, якраз ілюструють обидві ці тенденції, — говорить Остап. — І це дуже добре. Українська література хоче заповнювати пустки, недомовки, розриви пам’яті. Хоче бути трохи більше, ніж “фікшн”, але водночас максимально використовувати всі можливості, які дає вигадка. Бо тільки через фікцію можна найближче підступитися до правди”.

Водночас президент Українського ПЕН Андрій Курков зауважує: “Інтерес до історичних моментів, що вбачається в деяких проєктах, поданих на розгляд журі, стосується тих драм української історії, які вже вивчались, пропрацьовувались літературно та стали певною мірою “канонічними”. А дуже б хотілось, щоб письменники й письменниці пробували відкривати в історичній прозі маловідомі або й узагалі невідомі сторінки. Бо письменник — це розвідник історії, а не тільки її переповідач. Беручи до уваги минулорічні конкурси, радію, що є еволюція як в розумінні можливостей використання такої резиденції, так і в ставленні до обраних тем для проєктів”.

Так, Максим Беспалов (Дніпро/Львів) працюватиме над романом “Пожежа”, присвяченим історії української еміграції до США. Події роману розгортатимуться у кількох часових вимірах – від кінця XIX століття до 1960-х з містком у сьогодення. Історія однієї галицької родини розвиватиметься на тлі таких історичних подій, як голод в Галичині, еміграція українців до Північної Америки, пандемія іспанки, розквіт і занепад шахтарського містечка Централія у Пенсильванії, яке сьогодні знають як місто-привид – прототип Сайлент-Хілу з відомої комп’ютерної гри.

Юрій Матевощук (Тернопіль) закінчуватиме переклад двох книг Корнеля Філіповича – одного з найпомітніших прозаїків Польщі середини ХХ століття: “Щоденник антигероя” та “Сад пана Нічке”, що розповідають про події Другої світової війни. На думку перекладача, у них є багато паралелей із сучасною війною на сході України.

Тетяна Родіонова (Київ) разом із перекладацькою групою VERBація працює над романом Томаса Вулфа “You Can’t Go Home Again” (робоча назва: “Додому нема вороття”). Окремі фрагменти роману 1973 року виходили у журналі “Всесвіт” в українському перекладі Еміля Хоменка. Того ж року Хоменко припинив перекладати й присвятив життя математиці та кібернетиці. VERBація прагне закінчити переклад, узявши до уваги бачення Еміля й стилістичні особливості його тексту.

Банди Шолтес (Ужгород) шукатиме харківських вражень для збірки оповідань “МРТ”. Пригоди його героїв розгортаються в Ужгороді, Варшаві, Львові, Одесі та — тепер уже без сумніву — в Харкові. А точніше – на Балтійському та Чорноморському узбережжях, в автобусах, потягах, синагозі, приватній клініці, липовій набережній, гастрономі, барах, раю, вокзалах, краківському хостелі, кебабній та інших місцях, які дозволять читачам, на думку автора, краще пізнати міста своєї країни і найближчих сусідів. 

Якщо минулого року перекладачка була лише одна (Ярослава Стріха), то цьогоріч, зазначає журі, подані перекладацькі проєкти були значно сильніші, тому було ухвалене рішення підтримати дві перекладацькі заявки.

Членкиня журі, письменниця і перекладачка Наталка Сняданко, впевнена, що кожна нова літературна резиденція в Україні є знаковою подією, оскільки їх критично мало і часто вони зникають після короткого існування. Харківська літературна резиденція, вважає авторка, щасливий виняток: вона динамічно розвивається, щороку видозмінюється і цьогоріч прийме відразу двох перекладачів. “Цей сегмент книжкового простору в Україні все ще дуже обмежений, – зазначає Наталка, – хоча останніми роками спостерігаємо пожвавлення як читацького зацікавлення до перекладних книг, так і видавничої діяльності. Перекладацьких проєктів цього року надійшло багато, вибір дався нам непросто, та це вселяє надію, що хороших перекладів буде все більше і більше”.

Кураторка ЛітРезиденції Тетяна Пилипчук (Харківський ЛітМузей) додає, що цього року програма перебування авторів у Харкові створюється з урахуванням епідеміологічної ситуації, тож зустрічі з читачами плануються в онлайн-форматі або з обмеженою кількістю учасників на відкритому повітрі

Харківська літературна резиденція була заснована Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу 2018 року з метою підтримки письменників та перекладачів, а також промоції Харкова та його культури. У попередні роки учасниками резиденції стали письменники Люба-Параскевія Стринадюк, Любко Дереш, Міхаель Целлер (Німеччина), Катерина Калитко, а також перекладачка Ярослава Стріха. Цьогоріч резиденція відбувається за підтримки Українського культурного фонду.