Не стало поета і перекладача Мойсея Фішбейна

Опубліковано: 27.05.2020,  Переглядів: 145

26 травня на 74-му році життя від тяжкої хвороби помер наш колега, поет і перекладач Мойсей Фішбейн.

“…Відійшов у засвіти великий український поет, кавалер Ордена За інтелектуальну відвагу Журналу “Ї” Мойсей Фішбейн. Української мови стало менше”, – відгукнувся на сумну звістку культуролог і політолог Тарас Возняк.

“Знала його з дуже давніх часів нашої чернівецької юності, і нині пам’ятаю його у чернівецькій філармонії, того хлопця, схожого на молодого Ландау, очі, у яких направду відбилася “вся печаль єврейського народу”. Кидало його по країнах та континентах, вразливий на все, як і належить поетові, він особливо болісно реагував на зоологічний антисемітизм, на який мав дивовижне “везіння”. Чи не це врешті зробило його важким та конфліктним у спілкуванні, а його специфічний гумор таким гірким? Але Україну обрав раз і назавжди, їй присвятив свій хист, свою багатющу мову, усю свою творчість видатного поета й перекладача. Спочивай з миром, Мойсею!”написала літературознавиця Елеонора Соловей.

“Ми прощаємося з одним із найбільш проникливих, найбільш тендітних українських ліриків ХХ сторіччя, але не тільки. Він став українським євреєм – до того ж політичним українським євреєм
Фішбейн – справжній феномен української культури, він став українським євреєм – до того ж політичним українським євреєм – коли ще ніяких українських євреїв просто не було. Звісно, були євреї, які ставали справжніми лицарями української культури, але так з’єднати у собі українське й єврейське, Київ і Єрусалим, Ріку і Стіну – як у цитованому мною сонеті – міг тільки він”, – зазначив у некролозі для Радіо Свобода журналіст Віталій Портников.

“На зламі 1990-х і 2000-х років я був одним із абонентів “телефонного маніяка”, як самокритично називав себе Мойсей Фішбейн. Він міг дзвонити і годинами розмовляти про все і ні про що. Його не зупиняли ні тарифи міжнародних розмов, ні зайнятість абонента, ні його родинні обставини. Думаю, я далеко не один такий Мойсеїв абонент. “Андрію, а давайте на Різдво зустрінемось і підемо до дівчат, які дадуть нам доброго холодцю…” – казав він, якось по-особливому ласуючи останнім словом. Потім наше спілкування якось природним чином урвалося. Для мене він чи не передусім був особистим секретарем (!) легенди – Миколи Бажана, про якого я якраз тоді писав бакалаврську роботу. Тонкий лірик, любитель парадоксів і каламбурів, складний у спілкуванні і водночас легкий, як пір’їнка, у віршах. Уламок старої поетики, ближчий до неокласиків, ніж до Бажана. До дівчат, які мали нагодувати нас добрим холодцем, ми так і не сходили. Світла пам’ять Поетові і Людині”,згадує Мойсея Фішбейна письменник і перекладач Андрій Бондар.

***

Мойсей Фішбейн народився 1946 року в Чернівцях. Працював у Головній редакції Української радянської енциклопедії та літературним секретарем Миколи Бажана. 1979 року внаслідок відмови від співпраці з КДБ був змушений емігрувати. З 1982 року жив у Німеччині. 2003 року повернувся в Україну.

Переклав українською поезії Г. Гайне, Ґ. Тракля, Р. М. Рільке, Г. фон Гофмансталя, П. Целана, Г. К. Артманна, Т. Арґезі, Х. Н. Бяліка, Ш. Бодлера, М. Волошина та інших авторів.

Завдяки Мойсеєві Фішбейну Ізраїль став першою у світі державою, що прийняла на лікування дітей, котрі постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Лауреат Премії імені Василя Стуса. В Україні його також нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня та орденом “За інтелектуальну відвагу”.

Автор книжок “Ямбове коло” (1974), “Збірка без назви” (1984), “Дивний сад” (1991), “Апокриф” (1996), “Розпорошені тіні” (2001), “Аферизми” (2003), “Ранній рай” (2006), “Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна” (2012), “Пророк” (2017).

Читайте також: Вибрані цитати з інтерв’ю Мойсея Фішбейна різних років