Як шукати баланс поміж свободою і безпекою: зустріч Дискусійного ПЕН-клубу (фото)

25 лютого в рамках Дискусійного ПЕН-клубу у Кримському домі відбулась зустріч, присвячена пошуку балансу поміж свободою і безпекою. Учасниками дискусії стали філософи Володимир Єрмоленко та Вахтанґ Кебуладзе, правозахисниця Олександра Матвійчук, журналістка, письменниця Зоя Казанжи та експерт зі стратегій Євген Глібовицький. Також скайпом до розмови приєднався правозахисник, релігієзнавець, Почесний президент Українського ПЕН Мирослав Маринович. 

Дискусія розпочалась із цитування матеріалу Мирослава Мариновича, опублікованого Українським ПЕН як доповнення до заяви “Поміж свободою і безпекою: більше ніж “за” і “проти”.

“В умовах війни напруга між ліберальним і патріотичним дискурсами посилюється, і, на жаль, адепти обох сторін часто глухнуть до аргументів одне одного. В результаті замість об’ємного зображення світу, яке створюється обома “очима”, ми отримуємо дві пласкі напівправди, кожна з яких претендує на всеохопну монополію. В цьому й полягає загроза для людського духу й для суспільства загалом. Проте баланс між обома правдами знайти можна і треба. Важливо, однак, замислитись, яке співвідношення цього балансу між свободою і безпекою. Чи йдеться про 50–50 %? Інтуїція підказує мені, що ні: потрібен вибір на користь свободи. Він важливий не лише тому, що під гаслами патріотизму чи безпеки її, свободу, надто часто притлумлюють. Адже й під гаслами свободи чиняться діла, які травмують суспільство. Співвідношення 49–51 % на користь свободи важливе передусім тому, що це – передумова розвитку, передумова поступу. Лише маючи право на пошук і вільну реалізацію своїх дарів людина спроможна виконати свою патріотичну місію і знайти у вічно мінливому світі той шлях, який буде якнайкращим для всього народу”, – зазначає Мирослав Маринович.

Євген Глібовицький погодився з тезою пана Мариновича про співвідношення 49–51 % на користь свободи і наголосив, що таке співвідношення – це саме те, що потрібно в цей момент . Водночас зауважив, що ми бачимо спотворену картину – якщо маємо настільки серйозний патріотичний дискурс у суспільстві, то чому він не оприявлюється в інших сферах?

Журналістка, письменниця Зоя Казанжи підкреслила, що українське суспільство взагалі мало розмовляє і обговорює свої власні проблеми. “У нас тотально “не проговорене” суспільство, яке має цілу купу проблем, яке абсолютно по-дикунськи реагує на інакшість”, – переконана Казанжи.

“В Україні, як на мене, справжній патріотизм має бути ліберальним. Якщо ми направду патріоти, ми маємо бути лібералами”, – додав філософ Вахтанґ Кебуладзе.

Правозахисниця Олександра Матвійчук назвала три аспекти, які пояснюють важливість і свободи, і безпеки. “Свобода і безпека – це категорії, які можна розглядати з точки зору права. Ми живемо в суспільстві, де всі наші відносини регулюються правовими нормами – як на національному рівні, так і на міжнародному. Існує тест, правовий інструмент, який застосовують, коли виникає суперечність між категоріями “свобода” і “безпека”. Сьогодні цей правовий інструмент українці застосовують у дуже складних умовах – в умовах війни. Тож найперше, про що ми маємо пам’ятати, – за що ми боремося? І ще один важливий момент: застосування цього тесту в умовах війни є дуже травматичним. Воно потребує таких дискусій, іноді болючих рефлексій, в яких не можна ділити людей на “своїх” і “чужих”. “Свій” – це прояви свободи, які нам подобаються, а “чужий” – це прояви свободи, які нам не подобаються”.

Дискусія стала продовженням обговорень, які відбулися в Українському ПЕН у зв’язку з конфліктом у Національній академії образотворчого мистецтва й архітектури та знищенням інсталяції Спартака Хачанова.

Повний відеозапис дискусії

Фото: Олександр Хоменко