“Токсична пропаґанда проти свободи слова: що може література в добу пост-правди?” Реґіональна зустріч Центрально-Східноєвропейських ПЕН-клубів у Чернівцях

Український осередок Міжнародного ПЕН – громадська організація, що об’єднує письменників, перекладачів, видавців і літературознавців, і яка програмово опікується питаннями свободи слова і вираження, допомоги переслідуваним митцям, захисту меншин, та промоції ліберально-демократичних, гуманістичних цінностей засобами літератури.

Від 2014 року, тобто від початку неоголошеної російсько-української війни, Український ПЕН-центр намагається привернути увагу міжнародної спільноти до “гібридного” характеру цієї війни та, зокрема, до інформаційної агресії, що здійснюється в небувалих масштабах і з небувалою інтенсивністю. Україна є головним, проте не єдиним об’єктом цієї війни, оскільки метою путінської Росії є загальна ревізія наявного світового устрою, дискредитація європейських цінностей, руйнування західних інституцій і нав’язування своєї авторитарної гегемонії не лише в реґіоні, а й далеко за його межами.

Український ПЕН-центр вважає важливим не лише інформування зарубіжних колег про особливості російської пропаганди, а й пошук засобів і шляхів протидії її руйнівному впливові, обмін наявним досвідом та координацію зусиль. Із цією метою Український ПЕН-центр організовує, серед іншого, щорічні реґіональні зустрічі керівників Центрально- та Східноєвропейських ПЕН-клубів, які обговорюють актуальні проблеми, що постають перед їхніми організаціями і письменницькою спільнотою загалом у контексті так званої “пост-правди”.

Головною темою цьогорічної зустрічі має стати питання цензури – як системи офіційно санкціонованих заходів, спрямованих на обмеження доступу до тих чи тих видів інформації та можливостей їх поширення. З одного боку, загальновизнаною є потреба таких обмежень в умовах війни, а з іншого – вона вступає в колізію з підставовим для ліберальної демократії і для міжнародної мережі ПЕН-клубів принципом свободи слова. Ситуація додатково ускладнюється ще й тим, що війна є неоголошеною, а отже невизнаною на міжнародному рівні. І відтак усі дії українського уряду, спрямовані проти мас-медій країни-агресора та її штатних пропагандистів із журналістськими посвідченнями, викликають нерозуміння та осуд з боку міжнародних правозахисних організацій.

Вважається, в ідеалі, що зі словом слід воювати словом, дезінформацію поборювати інформацією, брехню – правдою. Проте на практиці виявляється, що правда поширюється поволі, брехня – миттєво; правда апелює до розуму, брехня – до емоцій; правда передбачає обмірковування аргументів, брехня – провокує негайну дію. І як наслідок – сотні німців виходять на вулиці після фейку про “дівчинку Лізу”, тисячі добровольців беруться за зброю на Донбасі і поза ним воювати з “фашистською хунтою”, перш ніж довідaються правду про “розіп’ятого хлопчака” та “спалених живцем росіян” в Одесі.

Чи має право демократична країна обмежити поширення подібної “інформації” на свої території? Чи має право накласти санкції на її продуцентів і поширювачів? Де межі необхідного самозахисту і не може скористатися влада воєнною ситуацією для обмеження взагалі будь-якої критики на свою адресу? Що можуть зробити письменники у такій ситуації, їхні ПЕН-клуби, інші громадські організації?

Ці та інші питання будуть обговорені 8 вересня на реґіональній зустрічі Центрально-Східноєвропейських ПЕН-клубів за участю віце-президента Українського ПЕН Андрія Куркова, президента Австрійського ПЕН Гельмута Нідерле, членкині Німецького ПЕН Зімони Трідер, віце-президента Румунського ПЕН Каюса Добреску, члена Литовського ПЕН Антанаса Йонінаса, члена Польського ПЕН Якуба Екера та українського медіа-експерта, члена ПЕН Олексія Панича.

Публічна дискусія відбудеться в рамках міжнародного літературного фестивалю Meridian Czernowitz за підтримки Міжнародного фонду Відродження та Фонду Фрідріха Науманна за свободу.

Час і місце: субота, 8 вересня, 16:30 – 18:30, Центральний палац культури (пл. Театральна, 5, 3-й поверх)

Про учасників: 

Др. Гельмут Нідерле (1949) – австрійський поет, автор понад двадцяти книжок та численних перекладів. Президент Австрійського ПЕН-центру, ініціатор та співорганізатор серії симпозиумів “Література й міґрація” (спільно з Віденським університетом та Австрійським літературним товариством). З 2000 до 2013 р. очолював комітет Австрійського ПЕН “Письменники в ув’язненні”. Викладав у Віденському університеті, працював редактором для провідних австрійських і німецьких видавництв. З 2011 року провадить видавничу серію “edition pen”. Лавреат багатьох нагород і відзнак, зокрема почесної золотої медалі міста Відень та Хреста за заслуги (2017) в літературній і культурній діяльності.

 

Зімона Трідер народилася 1959 року у м. Кведлінгбург (Німеччина). Нині проживає у м. Галле, що розташоване на р. Заале. Вивчала спеціальну педагогіку у м. Росток. Працювала помічником режисера та режисером у різних драматичних театрах. З 1992 року – вільна письменниця, що пише дитячу літературу, театральні постановки, науково-популярну літературу культурно-історичного напряму, біографії, романи тощо. Працює на радіо.

 

 

Каюс Добреску (Caius Dobrescu, 1966) – румунський поет і прозаїк, родом із Брашова, Трансильванія. Професор літератури та культурології Бухарестського університету, віце-президент Румунського ПЕН-клубу. Автор п’яти романів, кількох книжок есеїстики та трьох поетичних збірок. За одну з них – “Ода вільному підприємництву” (Odă liberei întreprinderi , 2009), перекладену у Німеччині, спільно з перекладачем Ґергардом Чейкою (Gerhardt Csejka) отримав нагороду “Європейська поезія” (the Prize for European Poetry) міста Мюнстер.

 

Антанас Йонінас (Antanas A. Jonynas, 1953) – поет і перекладач, член Литовського ПЕН-клубу, голова (з 2011 р.) Спілки письменників Литви. Автор двадцяти поетичних книжок та численних перекладів німецької прози й поезії. Нагороджений Національною премією Литви (2003) за віртуозний переклад “Фауста” Ґете. Вірші Йонінаса перекладалися кільканадцятьма європейськими мовами, зокрема й українською.

 

 

 

Якуб Екер – поет, есеїст, перекладач. Народився 1961 року у м. Варшава. У 1986 році закінчив навчання у Варшавському університеті (спеціальність – германістика). Автор 3 поетичних збірок та безлічі творів-есе. Перекладав твори німецькомовних письменників, таких як Франц Кафка, Бертольд Брехт, Макс Фріш, Пауль Целан, Ільзе Айхінґер, Рацнер Кунце, Томас Розенльохер, Дурс Ґрюнбайн та ін.). Із 1994 року співпрацює з інтернаціональним літературним журналом  “Literatura Na Świecie” (“Зарубіжна література”). Відзначений великою кількістю стипендій, а також літературних та перекладацьких премій у Польщі та за кордоном.

 

Андрій Курков (1961) – український письменник, автор кількох десятків романів, кіносценаріїв та книжок для дітей, перекладених 36 мовами світу. Віце-президент Українського ПЕН-клубу, ініціатор та співорганізатор 84 Конґресу Міжнародного ПЕН у Львові (2017). Член Спілки кінематографістів України (з 1993) та Національної спілки письменників (з 1994). З 1998 — постійний член журі премії Європейської кіноакадемії «Фелікс».

 

 

Олексій Панич (1960) – філософ, перекладач та громадський діяч. Член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, доктор філософських наук, член Українського ПЕН. Народився в Одесі, до 2013 р. проживав у Донецьку, де викладав у Донецькому християнському університеті. Від 2014 року мешкає в Києві, викладає в Українській євангельській теологічній семінарії. Є автором кількох монографій, підручників та навчальних посібників і більше ста наукових статей з філософії, літературознавства, культурології, теорії та історії освіти.

 

 

Сторінка події у Фейсбуку: https://www.facebook.com/events/1094056020777135/?active_tab=about