Процюк Степан
Народився 13 серпня 1964 року у селі Кути, Бродівський район (нині – Буський район) на Львівщині у сім'ї політв'язня. Письменник, літературознавець. Через декілька років родина переїхала до Івано-Франківської області. Степан Процюк закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Кандидат філологічних наук. Викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському університеті Івано-Франківська.
Почав свою літературну діяльність як поет у ранніх 1990-их років, був співзасновником і членом літгурту "Нова деґенерація". У кінці 1990-их років перейшов до написання прозових творів та есеїстики. З 1995 до 2017 року був членом Національної спілки письменників України.
Автор мав літературні вечори в багатьох містах України: Києві, Харкові, Львові, Одесі, Тернополі, Ужгороді, Чернівцях, Луцьку, а також у Кракові, Берліні, Оломоуці, Парижі, Гельсінкі, Римі, Чикаго, Нью-Йорку та інших містах.
Твори Степана Процюка перекладені кількома іноземними мовами (німецькою, словацькою, польською, чеською та іншими).
Бібліографія
Поезія:
- "На вістрі двох правд" // Нова дегенерація / Вступ. стаття Ю. Андруховича
- "Апологетика на світанку" (Ужгород, 1996)
- "Завжди і ніколи" (Львів, 1999)
Проза:
- "Переступ у вакуумі" (К., 1996)
- "Шибениця для ніжності" (Джура, 2001)
- "Серафими і мізантропи" (Тіповіт, 2002)
- "Тотем" (Тіповіт, 2005)
- "Інфекція" (Кур'єр Кривбасу, 2002)
- "Жертвопринесення" (Тіповіт, 2007)
- "Руйнування ляльки" (Ярославів Вал, 2010)
- "Троянда ритуального болю: Роман про Василя Стефаника" (ВЦ "Академія", 2010)
- "Маски опадають повільно: Роман про Володимира Винниченка" (ВЦ "Академія", 2011)
- "Бийся головою до стіни: повість" (Кур'єр Кривбасу, 2011)
- "Інфекція. Жертвопринесення. Тотем" (Тіповіт, 2012)
- "Чорне яблуко: Роман про Архипа Тесленка" (ВЦ "Академія", 2013)
- "Бийся головою до стіни: психологічна проза" (ПВД "Твердиня", 2013)
- "Десятий рядок" (Український пріоритет, 2014)
- "Під крилами Великої Матері" (Дискурсус, 2015)
- "Полянами і хмарочосами"(Теза , 2016)
- "Травам не можна помирати" (Легенда, 2017)
- "Сорок цистерн любові"(Теза, 2017)
- "Пальці поміж піском" (Наш Формат, 2020)
Есеїстика:
- "Лицарі стилосу і кав'ярень" (К., 1996)
- "Канатохідці" (Тіповіт, 2007)
- "Аналіз крові" (Грані-Т, 2010)
- "Тіні з'являються на світанку: Есеїстика" (ПВД "Твердиня", 2011)
- "Відкинуті і воскреслі" (Дискурсус, 2020)
- "Гіркий світ, солодкий світ" (Дискурсус, 2021)
Книги для дітей:
- "Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-Густава Юнга, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну" (Грані-Т, 2008)
- "Марійка і Костик" (Грані-Т, 2008)
- "Залюблені в сонце. Друга історія Марійки і Костика" (Грані-Т, 2008)
- "Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика" (Грані-Т, 2008)
Відзнаки
Степан Процюк – лауреат багатьох національних літературних премій. 7-разовий лауреат премії журналу "Кур'єр Кривбасу" (1998–2003), премії "Благовіст" (2000), міської літературної премії ім. І.Франка (2002), обласної літературної премії ім. В. Стефаника. У вересні 2015 року Процюк отримав відзнаку "Золотий письменник України".