Процюк Степан

Народився 13 серпня 1964 року у селі Кути, Бродівський район (нині — Буський район) на Львівщині у сім’ї політв’язня. Письменник, літературознавець. Через декілька років родина переїхала до Івано-Франківської області. Степан Процюк закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Кандидат філологічних наук. Викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському університеті Івано-Франківська.

З 1995 до 2017 року був членом Національної спілки письменників України.

Степан Процюк — лауреат багатьох національних літературних премій. 7-разовий лауреат премії журналу “Кур’єр Кривбасу” (1998–2003), премії “Благовіст” (2000), міської літературної премії ім. І.Франка (2002), обласної літературної премії ім. В. Стефаника.

Автор мав літературні вечори в багатьох містах України: Києві, Харкові, Львові, Одесі, Тернополі, Ужгороді, Чернівцях, Луцьку, а також у Кракові, Берліні, Оломоуці, Парижі, Гельсінкі, Римі, Чикаго, Нью-Йорку та інших містах.

Твори Степана Процюка перекладені кількома іноземними мовами (німецькою, російською, словацькою, польською, чеською). Наприкінці 2008 року в столиці Азербайджану Баку вийшов переклад роману Степана Процюка “Тотем”. Перекладав книгу відомий азербайджанський письменник та видавець Ельчин Іскендерзаде. Зараз роман перекладається ще кількома іноземними мовами.

30 вересня 2012 року на своїй сторінці у “Facebook” Степан Процюк повідомив про те, що став членом Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу. У вересні 2015 року Процюк отримав відзнаку “Золотий письменник України”.

Бібліографія:

Поезія:

Процюк С. На вістрі двох правд // Нова дегенерація / Вступ. стаття Ю. Андруховича.
Процюк С. Апологетика на світанку. — Ужгород, 1996.
Процюк С. Завжди і ніколи. — Львів, 1999.

Проза:
Процюк С. Переступ у вакуумі. — К., 1996.
Процюк С. Шибениця для ніжності. — Тернопіль: Джура, 2001.
Процюк С. Серафими і мізантропи. — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2002.
Процюк С. Тотем. — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2005. — 190 с.
Процюк С. Інфекція // Кур’єр Кривбасу. — 2002. — № 149. — С. 3–68.
Процюк С. Жертвопринесення. — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2007. — 207 с.
Процюк С. Руйнування ляльки. — К.: Ярославів Вал, 2010. — 280 с.
Процюк С. Троянда ритуального болю: Роман про Василя Стефаника. — К. : ВЦ “Академія”, 2010. — 184 с.
Процюк С. Маски опадають повільно: Роман про Володимира Винниченка. — К.: ВЦ “Академія”, 2011. — 304 с. (Серія “Автографи часу”).
Процюк С. Бийся головою до стіни: повість // Кур’єр Кривбасу. — 2011. — № 264—265 (Листопад – Грудень). — С. 3–93.
Процюк С. Інфекція. Жертвопринесення. Тотем — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2012. — 562 с.
Процюк С. Чорне яблуко: Роман про Архипа Тесленка.;— К.: ВЦ “Академія”, 2013. — 192 с. (Серія “Автографи часу”).
Процюк С. Бийся головою до стіни: психологічна проза / С. В. Процюк. — Луцьк: ПВД “Твердиня”, 2013. — 200 c.

Есеїстика:

Процюк С. Лицарі стилосу і кав’ярень. — К., 1996.
Процюк С. Канатохідці. — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2007. — 302 с.
Процюк С. Аналіз крові. — К.: Грані-Т, 2010. — 150 с.
Процюк С. Тіні з’являються на світанку: Есеїстика. — Луцьк: ПВД “Твердиня”, 2011. — 216 с.

Книги для дітей:
Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-Густава Юнга, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну / С. Процюк. — Київ: Грані-Т, 2008. — 96 с. — (Серія “Життя видатних дітей”). ISBN 978-966-465-155-1.
Процюк С. Марійка і Костик. — К. : Грані-Т, 2008. — 63 с.
Процюк С. Залюблені в сонце. Друга історія Марійки і Костика. — К. : Грані-Т, 2008. — 63 с.
Процюк С. Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика. — К. : Грані-Т, 2008. — 64 с.