Курков Андрій

Президент Українського ПЕН

Народився 23 квітня 1961 року в с. Будогощі Ленінградської області (Росія). Письменник, журналіст, кіносценарист.

З раннього дитинства живе у Києві. 1983 року закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. З 1985 по 1987 служив охоронцем в Одеській виправній колонії № 51.

Закінчив Школу перекладачів японської мови. Працював редактором видавництва “Дніпро”, сценаристом на кіностудії О. Довженка, викладав у Белл Колледжі (Кембридж, Англія). З 1988 року член англійського ПЕН-клубу. Член Спілки кінематографістів України (з 1993) та Національної спілки письменників (з 1994). 1998 року став член Європейської кіноакадемії. З 1998 — постійний член журі премії Європейської кіноакадемії “Фелікс”. У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу “Юне слово”.

Писати почав ще в старших класах. Нині він є автором 13 романів та 5 книжок для дітей. За його сценаріями поставлено понад 20 художніх і документальних фільмів. Курков — єдиний письменник країн пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. Його найпопулярніший роман “Пікнік на льоду” було продано в Україні накладом 150 тисяч примірників — більше, ніж будь-яку іншу книжку будь-якого іншого сучасного українського письменника. Книги Куркова перекладені 36 мовами.

Оповідання “Последнее приземление. Краткая история одного внутреннего органа” нагадує історію із безслідним зникненням у 1994 році керівника секретаріату Народного Руху України Михайла Бойчишина, ідея якого щодо диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну із використанням постачання нафти до нафтопроводу “Одеса-Броди” викликала озлобленість тих, хто отримував багатомільйонні прибутки від того, що Україна не була енергетично незалежною.

На початку 2005 року Андрій Курков став персоною нон-грата в Росії. На теренах РФ припинено поширення його книг, зв’язок з його російським видавництвом “Петербургский писатель” розірвано. Однією з можливих причин такого явища Андрій Курков називає свої виступи у пресі під час помаранчевої революції, у яких він давав негативні оцінки щодо офіційної політики Росії та її втручання у хід українських виборів 2004 року.

З кінця минулого тисячоліття всі твори Куркова російською в Україні видає видавництво “Фоліо” (Харків). З 2005-го року весь “дорослий” Курков в Росії видається видавництвом “Амфора” (Санкт-Петербург).

 

Бібліографія:

“Не приведи меня в Кенгаракс”, 1991.

“11 необыкновенностей из жизни чепухоносиков, их друзей и знакомых (дитяча книга)”, 1991; укр. пер. 2003.

“Бикфордов мир”, 1993.

“Смерть постороннего”, 1996; укр. пер. 2000, пол. пер. 2004.

“Пикник на льду”, 1997.

“Добрый ангел смерти”, 1997; укр. пер. 2009, пол. пер. 2010.

“Игра в отрезанный палец”, 2000.

“География одиночного выстрела” трилогия Кн. 1: “Сказание об истинно народном контролере”, Кн. 2: “Судьба попугая”, Кн. 3: “Пуля нашла героя”, 2000.

“Милый друг, товарищ покойника”, 2001.

“Закон улитки 2002”, (продовження роману “Пикник на льду”); пол. пер. 2009.

“Сады господина Мичурина”, 2002.

“Ігри по-дорослому: політичний детектив у 2 т.”, 2003.

“Последняя любовь президента”, 2004; укр. пер. 2005, пол. пер. 2007.

“Тонкая математика страсти 2004”; укр. пер. 2005.

“Любимая песня космополита”, 2005; укр. пер. 2005.

“Приключения чепухоносиков” (дитяча книга), 2006.

“Школа котовоздухоплавания” (дитяча книга), 2007; укр. пер. 2007.

“Казка про пилососика Гошу” (дитяча книга), 2008.

“Ночной молочник”, 2007; укр. пер. 2008.

“Садовник из Очакова”, 2010.

“Форель a’la нежность”, 2011.

“Львівська гастроль Джимі Хендрікса”, 2012.

 

Сценарії:

1990 — Вихід

1991 — Яма

1992 — Недільна втеча

1992 — Ніч про кохання

1993 — Єлисейські поля

1993 — Ляпка

1996 — Смерть стороннього

1997 — Приятель небіжчика