Герасим’юк Василь

Народився 18 серпня 1956 року в Караганді. Український поет, лауреат Шевченківської премії (2003).

Член НСПУ (1983), АУП (1997).

Лауреат премії “Благовіст” НСПУ (1993) та Літературної премії ім. П. Тичини (1998).

Народився в гуцульській родині, вивезеній у 40-і рр. до Караганди на “вічне поселення”; але наприкінці 50-х рр. батьки змогли повернутися в рідне с. Прокурава (Косівський район, Івано-Франківська область), де й минуло його дитинство.

Пробудження інтересу до поетичної творчості й перші поетичні спроби припадають на шкільні роки в Косові. Це був початок 1970-х років., коли прийшла нова хвиля політичних репресій, що мали покласти край рухові “шістдесятників». У цій атмосфері формувалася творча особистість майбутнього поета.

1978 року закінчив філологічний факультет Київського університету.

Працював редактором у видавництвах “Молодь” та “Дніпро” (1978–1992).

Від 1992 — ведучий програм редакції літератури Національної радіокомпанії України.

Від 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів “Гранослов”.

Від 2011 — ведучий програми “Діалог” на телеканалі Культура.

 

Поетичні збірки:

Смереки (1982).

Потоки (1986).

Космацький узір (1989).

Діти трепети (1991).

Осінні пси Карпат (1999).

Серпень за старим стилем (2000).

Поет у повітрі (2002) (збірка відзначена Шевченківською премією 2003 року).

Була така земля (2003).

Папороть (2006).