Дністровий Анатолій

Справжнє ім’я: Анатолій Олександрович Астаф’єв; народився 30 липня 1974 в Тернополі. Український есеїст, письменник, поет.

 

Біографія і творчість

Анатолій Дністровий народився 30 липня 1974 року у місті Тернопіль. Син поета і літературознавця, професора, доктора філологічних наук Олександра Астаф’єва. Засновник і учасник літературної групи «Друзі Еліота» (1993—1996). Член Асоціації українських письменників. Член Виконавчої Ради Українського Центру Міжнародного ПЕН-клубу.

Освіта: Навчався в середній школі № 20 м. Тернопіль. Там же закінчив професійно-технічне училище № 2 (1991), історико-філологічний факультет Ніжинського педагогічного університету імені Миколи Гоголя (1997) та аспірантуру на кафедрі філософії Київського національного аграрного університету (2000). Кандидат філософських наук (2001).

Досвід роботи: В різні роки викладав в Національному аграрному університеті (асистент кафедри філософії, 1997—2000), Київському національному університеті ім. Тарас Шевченка (гостьовий доцент Інституту філології, 2003). Працював у Національному інституті стратегічних досліджень (відділ етнополітики, заступник керівника відділу, 2001—2005), в журналі «Український тиждень» (керівник спецпроектів, редактор культури, 2009—2011). З 2011 року — директор з піару видавництва «Грані-Т».

Романістика: Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим широкому загалу читачів передусім своєю молодіжною трилогією — романи «Місто уповільненої дії» (2003), «Пацики» (2005), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, видавнича назва — «Патетичний блуд»). Не меншої популярності набув його роман “Дрозофіла над томом Канта” (2010).

Мова романів: Панорамна мовна амплітуда прози Дністрового (кримінальне арґо, молодіжний сленг) були широко використані в укладанні низки лінгвістичних словників, зокрема професором, доктором філологічних наук, Лесею Ставицькою (“Короткий словник жаргонної лексики української мови», Київ: Критика, 2003, «Українська мова без табу: словник нецензурної лексики та її відповідників» (Київ: Критика, 2008). Романи Анатолія Дністрового стали об’єктом наукового аналізу та низки дисертаційних досліджень літературознавців, лінгвістів, соціологів.

Іншими складовими творчості є поетичний доробок (найвдалішою критики відзначають верліброву частину, експериментування з ретроурбанізмом та культурною пам”ятю; збірка “Покинуті міста”, 2004) і чималий корпус есеїстики, ключовими лініями якої переважно є літературознавство і філософія творчості (книги “Автономія Орфея”, “Письмо з околиці”), політико-філософські розвідки про ліберальну демократію (книга “Злами й консенсус”), націоналізм та соціологію глобалізації.

Дністровий перекладає з німецької, чеської, польської, білоруської мов (Георг Тракль, Йозеф Вайнгебер, Пауль Целан, Готфрід Бенн, Гергард Фріч, Вітезслав Незвал, Алесь Рязанов). Окремі поетичні твори Дністрового перекладали англійською, німецькою, вірменською, білоруською та російською мовами.

Особисті зацікавлення письменника: світова поезія, антисистемна філософія, теорія літератури, соціологія, трансформація націоналізму від романтизму до глобалізації, рибальство, подорожі, вестерни.

 

Окремі твори

Проза

Повість Анатолія Дністрового «Невідомий за вікном» (2001) — невелика історія кар’єри молодого журналіста Марка Сегеди, де в єдине ціле сплелися невдале кохання, моральне падіння і політична продажність мас-медіа у провінційному місті. Твір поєднує в собі певні риси іронії, чоловічої та політичної прози.

Роман «Місто уповільненої дії» (2003) — це сувора урбаністична картина з життя сучасних підлітків, які стали на шлях злочинів. Написаний грубою, низькою лексикою у манері жорсткої прози, роман, присвячений неусвідомленому злу, невблаганному фатуму і водночас надії у вирі небезпек, які чатують на молоді неприкаяні душі.

Роман «Пацики» (2005, 2011). Банди Тернополя в останні роки радянської імперії — основна тема одного з найкращих творів письменника. Жива жаргонна мова, добре знання петеушного матеріалу та ретельний аналіз «важких» підлітків витворюють художнє, ретроспективно точне свідчення часу, що минув 20 років тому.

Роман «Тибет на восьмому поверсі» (2005, видавнича назва — «Патетичний блуд») — про останні роки української «доелектронної» епохи в невеликому містечку Ніжині. Голодні і щасливі студенти, невгамовні заочниці, підступні ексгібіціоністи у кущах біля корпусів університету, провінційні кримінальні авторитети, а ще дилетантські балачки студентів-друзів про поезію, музику і Тибет — далеко не весь кошмар, який пропонує цей роман.

Роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010) — про українського інтелектуала кінця 90-х, який перебуває у стані ненародження, стані, коли не знає, заради чого жити і пливе за течією радості і тривоги, любові і відчаю. Ні любовні авантюри, ні інтелектуальні пошуки не наближають його до душевної рівноваги. Автор розробляє класичний сюжет конфлікту між вічним і плинним, а метафорою інтелектуального «без грунту» в його романі постає хаотична і непрогнозована поведінка маленької дрозофіли, що живе один день і живиться продуктами розпаду й гниття, наче вчені — на звалищі чужих ідей. Критика порівнює цей роман Дністрового із традицією Віктора Петрова та Валеряна Підмогильного.

 

Видання, публікації

Поетичні збірки

«Проповідь до магми» (Київ: Гранослов, 1998),

«На смерть Кліо» (Київ: Смолоскип, 1999),

«Спостереження» (Київ: Нова деґенерація, 1999),

«Жовта імла» (Донецьк: Норд-пресс, 2001),

«Покинуті міста» (Хмельницький — Київ, 2004),

«Хроніка друкарської машинки» (Луцьк: Твердиня, 2009).

 

Романи

«Невідомий за вікном» (Київ: Факт, 2001),

«Місто уповільненої дії» (Київ: Факт, 2003),

«Пацики: конкретний роман» (Київ: Факт, 2005),

«Тибет на восьмому поверсі» (видавнича назва — «Патетичний блуд»; Київ: Фоліо, 2005),

«Дрозофіла над томом Канта» (Львів: Піраміда, 2010).

«Пацики: конкретний роман. Видання друге» (Львів: Піраміда, серія «Приватна колекція» 2011).

 

Книги есеїв

«Автономія Орфея: варіації на теми поетичної творчості і навколо неї» (Харків: Акта, 2008).

«Злами й консенсус: шість есе на захист ліберальної демократії у перехідних умовах» (Харків: Акта, 2008).

«Письмо з околиці: статті й есе» (Київ: Грані-Т, 2010).

 

Інші видання

«Слово про Сьорана» (передмова) // Сьоран (Еміль Чоран). Допінґ духу. Есеї (Київ: Грані-Т, 2011).

«Актуальність тривоги Мальте» (передмова) // Райнер Марія Рільке. Нотатки Мальте Ляврідса Бриґґе. Роман (Київ: Грані-Т, 2010).

«Біла дівчинка (оповідання)». Декамерон: 10 українських прозаїків останніх десяти років (Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2010).

«Учитель: П’єса на одну дію» У чеканні театру: Антологія молодої драматургії (Київ: Смолоскип, 1998).

«Друзі Еліота: Анатолій Дністровий». Українські літературні школи та групи 60-90-х рр. ХХ ст. (Львів: Піраміда (серія «Приватна колекція», 2009).

«Дві новели» [Текст] / А. Дністровий // Березіль : Літературно-художній та громадсько-політичний журнал Національної Спілки письменників України. – 2004. – N12. – С. 17-24 .

 

Окремі публікації

Дністровий А. «Езра Павнд, або Межі інтелектуальної поезії». Молода нація, 1999, ч. 10.

Дністровий А. «Археологія етнічної пам’яті». Критика, 2000, № 6.

Дністровий А. «Постмодерністські» уроки Володимира Винниченка: роман «Поклади золота». Молода нація, 1997, № 11.

Дністровий А. «Пошанування авантюрництва». Критика, 2000, № 12.

Дністровий А. «Поезія і містика». Література плюс, 2001, № 26.

Дністровий А. «Поезія юрського періоду». Література плюс, 2001, № 27

Дністровий А. «Берклі і творча уява». Кальміюс, 2001, № 4.

Дністровий А. Партизани глобалізації // Український тиждень, 23 вересня, 2010: http://tyzhden.ua/Publication/7512

Дністровий А. Анти-Колумб, або земля не кругла! // Український тиждень, 13.09.2010: http://utnetua.s12.yourdomain.com.ua/column/231/0/59/

Дністровий А. Олігаршизм versus фашизм // Український тиждень, 26.07.2010: http://utnetua.s12.yourdomain.com.ua/column/231/0/42/

Дністровий А. Капіталізм і глобалізація (від модерної до постсучасної нерівності) // Historians.in.ua, 12 березня 2012: http://historians.in.ua/index.php/dyskusiya/174-anatolii-dnistrovyy-kapitalizm-i-hlobalizatsiia-vid-modernoi-do-postsuchasnoi-nerivnosti

Дністровий А. Глобус імені Карла Маркса (модерний марксизм і глобалізація: контури прогнозування) // Historians.in.ua, 02 квітня 2012: http://www.historians.in.ua/index.php/dyskusiya/204-anatolii-dnistrovyi-hlobus-imeni-karla-marksa

 

Премії, відзнаки

1996 — лауреат літературно-музичного фестивалю «Лір».

1997 — лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (збірка віршів «Проповідь до магми»).

1998 — лауреат видавництва «Смолоскип» (поетична книга “На смерть Кліо”).

2000 — третя премія видавництва «Смолоскип» за збірку есе «Поезія і цивілізація» (див.: АРТперехрестя // Україна. — 2000. — № 6. — С. 45).

2005 — роман «Пацики» увійшов у десятку кращих за версією інтернет-опитування Книги року ВВС-2005 та «Книга року» у 2005-му.

2010 — фіналіст Книги року ВВС-2010 (роман “Дрозофіла над томом Канта”).

2010 — “Дрозофіла над томом Канта” – кращий роман року (інтернет-голосування порталу “Буквоїд”: http://bukvoid.com.ua/poll/?id=33).