Історія

Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу був формально заснований восени 1989 року у стінах Спілки письменників України та під її патронатом, а навесні 1990-го був прийнятий до Міжнародного ПЕН. Реальне існування Українського ПЕН, тобто його активна діяльність розпочинаються, однак, двадцятьма роками пізніше, з обранням у 2010 р. нового, керівництва на чолі з Мирославом Мариновичем. Саме від цього часу діяльність організації має системний характер – як на рівні міжнародних зв’язків, так і на рівні реалізації в Україні різноманітних проектів та їхнього відповідного медійного висвітлення.

Сьогодні Український ПЕН налічує 92 члени, його головним керівним органом є загальні збори, оперативне керівництво здійснює Виконавча рада з восьми осіб на чолі з президентом та двома віце-президентами. Діяльність Українського осередку Міжнародного ПЕН реґламентується офіційно зареєстрованим Статутом та юридично підтвердженим статусом неприбуткової громадської організації. Загальний характер діяльності визначається Хартією Міжнародного ПЕН (створеного 1921 року), де основні завдання ПЕН окреслено як: захист свободи слова і вираження, обстоювання прав меншин, допомога переслідуваним письменникам, підтримка культурного розмаїття, утвердження гуманістичних цінностей через культуру.

Протягом 2011-2017 років Український ПЕН реалізував низку короткотермінових та постійних проектів, зокрема: представлення української проблематики на 78-му Конґресі Міжнародного ПЕН у Південній Кореї (М. Маринович, 2012), 80-му Конґресі в Киргизії (А. Курков, 2014), 82-му в Ґалісії (М. Рябчук, А. Курков, Г. Бекірова, 2016), успішне лобіювання чергового, 83-го Конґресу ПЕН в Україні, зокрема – запрошення в Україну президента Міжнародного ПЕН Джона Ралстона Сола (Київ & Одеса, 2015), керівника департаменту міжнародних зв’язків Американського ПЕН Дру Менакер (Київ, 2016) та виконавчого директора Міжнародного ПЕН Карлеса Торнера (Львів & Київ, 2017), проведення щорічних реґіональних конференцій Східноєвропейських ПЕН-клубів у рамках Львівського форуму видавців, щорічне вручення премії Українського ПЕН ім. Шевельова (церемонія і медійне висвітлення), щорічне вручення премії ПЕН ім. Стуса (церемонія в рамках Книжкового Арсеналу), щорічне проведення конкурсу Міжнародного ПЕН “Нові голоси”, участь президента Українського ПЕН у ювілейних заходах, організованих польськими (2015), словацькими (2015), румунськими (2017) та хорватськими (2017), представлення української проблематики на засіданні комітету Міжнародного ПЕН “Writers in Prison” у Ротердамі та ICORN у Ліллегаммері (Галя Койнаш, 2014 i 2017), щорічних Міжнародних зустрічах письменників у м.Блед, Словенія (А.Курков), конференції ОБСЄ «Свобода преси у нестабільному середовищі» у Відні (О. Панич, В. Єрмоленко, 2017), численні поїздки і виступи членів ПЕН у реґіонах України, тощо.

Починаючи із 2014 року Український ПЕН через низку заяв до міжнародної спільноти намагається привернути увагу до подій в Україні, окупації Криму та українських політв’язнів у російських тюрмах. Зокрема, були оприлюднені:

– Заява про припинення ескалації насильства в Україні «To prevent the escalation of violence». Statement of the Ukrainian Centre of the International PEN Club, Eurozine, 23.01.2014;

Заява-протест проти політичних репресій у Криму та на захист Ільмі Умерова;

Відкритий лист до голландських колег напередодні місцевого референдуму про Асоціацію Україна-ЄС;

Заява на захист українського журналіста, члена Українського ПЕН Миколи Семени;

Реґулярне інформування зарубіжних колег і міжнародної спільноти про справу беззаконно ув’язненого у Росії українського письменника й кінорежисера Олега Сенцова, лобіювання міжнародної кампанії за його звільнення.

Найбільшим на сьогодні здобутком Українського ПЕН можна вважати організацію і проведення 83-го Конґресу Міжнародного ПЕН у Львові 18-22 вересня 2017 р. Від самого початку ця подія розглядалась як унікальна нагода порушити на міжнародному рівні питання українських політв’язнів у Росії та на окупованих територіях, поставити в міжнародний контекст актуальну проблему біженців (внутрішньо переміщених осіб), та привернути належну увагу до трагічної долі етнічних, мовно-культурних та релігійних меншин в окупованому Криму, зокрема до долі переслідуваних окупаційною владою кримських татар. Крім традиційних пленарних сесій та засідань комісій і комітетів, у рамках Конґресу вдалося організувати 27 додаткових заходів, відкритих для широкої, насамперед молодіжної публіки, – концертів, виставок, лекцій, панельних дискусій, літературних зустрічей та поетичних читань за участю делегатів Конґресу. Чільною подією став мультимедійний вечір “Empty Chairs” (“Порожні стільці”), присвячений ув’язненим і переслідуваним авторам, де було представлено зокрема справу Олега Сенцова, документальний фільм про нього, фраґмент його п’єси, і на якому виступив з віршами Сергій Жадан та зі своїми композиціями – “ДахаБраха”.

Конґрес став не лише вагомою культурною, а й політичною подією – виявом міжнародної солідарності письменників з Україною, яка від 2014 року перебуває в стані неоголошеної війни з Росією, зазнаючи поряд із мілітарною агресією також потужної агресії пропагандистсько-дефамаційної. Відбиттям такої міжнародної солідарності стала низка ухвалених на Конґресі резолюцій, її втіленням є і сама офіційна тема 83-го Конґресу – “Reclaiming truth in times of propaganda” (“Відстоювання правди в добу пропаганди”). Як і кожна успішна міжнародна подія, Конґрес, посприяв утвердженню позитивного образу України у світі, промоції української культури, донесенню інформації про Україну через опінієтворчі середовища різних країн, представлених на конгресі провідними письменниками.