Анатолій Дністровий

Член Ревізійної комісії

Cправжнє ім’я: Анатолій Олександрович Астаф’єв; народився 30 липня 1974 в Тернополі. Український есеїст, письменник, поет.

Біографія і творчість

Анатолій Дністровий народився 30 липня 1974 року у місті Тернопіль. Син поета і літературознавця, професора, доктора філологічних наук Олександра Астаф’єва. Засновник і учасник літературної групи «Друзі Еліота» (1993—1996). Член Асоціації українських письменників. Член Виконавчої Ради Українського Центру Міжнародного ПЕН-клубу.

Освіта: Навчався в середній школі № 20 м. Тернопіль. Там же закінчив професійно-технічне училище № 2 (1991), історико-філологічний факультет Ніжинського педагогічного університету імені Миколи Гоголя (1997) та аспірантуру на кафедрі філософії Київського національного аграрного університету (2000). Кандидат філософських наук (2001).

Досвід роботи: В різні роки викладав в Національному аграрному університеті (асистент кафедри філософії, 1997—2000), Київському національному університеті ім. Тарас Шевченка (гостьовий доцент Інституту філології, 2003). Працював у Національному інституті стратегічних досліджень (відділ етнополітики, заступник керівника відділу, 2001—2005), в журналі «Український тиждень» (керівник спецпроектів, редактор культури, 2009—2011). З 2011 року — директор з піару видавництва «Грані-Т».

Романістика: Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим широкому загалу читачів передусім своєю молодіжною трилогією — романи «Місто уповільненої дії» (2003), «Пацики» (2005), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, видавнича назва — «Патетичний блуд»). Не меншої популярності набув його роман “Дрозофіла над томом Канта” (2010).

Мова романів: Панорамна мовна амплітуда прози Дністрового (кримінальне арґо, молодіжний сленг) були широко використані в укладанні низки лінгвістичних словників, зокрема професором, доктором філологічних наук, Лесею Ставицькою (“Короткий словник жаргонної лексики української мови», Київ: Критика, 2003, «Українська мова без табу: словник нецензурної лексики та її відповідників» (Київ: Критика, 2008). Романи Анатолія Дністрового стали об’єктом наукового аналізу та низки дисертаційних досліджень літературознавців, лінгвістів, соціологів.

Іншими складовими творчості є поетичний доробок (найвдалішою критики відзначають верліброву частину, експериментування з ретроурбанізмом та культурною пам”ятю; збірка “Покинуті міста”, 2004) і чималий корпус есеїстики, ключовими лініями якої переважно є літературознавство і філософія творчості (книги “Автономія Орфея”, “Письмо з околиці”), політико-філософські розвідки про ліберальну демократію (книга “Злами й консенсус”), націоналізм та соціологію глобалізації.

Дністровий перекладає з німецької, чеської, польської, білоруської мов (Георг Тракль, Йозеф Вайнгебер, Пауль Целан, Готфрід Бенн, Гергард Фріч, Вітезслав Незвал, Алесь Рязанов). Окремі поетичні твори Дністрового перекладали англійською, німецькою, вірменською, білоруською та російською мовами.

Особисті зацікавлення письменника: світова поезія, антисистемна філософія, теорія літератури, соціологія, трансформація націоналізму від романтизму до глобалізації, рибальство, подорожі, вестерни.