ЗВІТ про виконання проекту №51883 “Від міжнародного конґресу до сталої міжкультурної взаємодії”, реалізованого громадською організацією “Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу”

1. Анотація

1.1. Актуальність проекту
Попри появу на політичних картах Європи ще в 1991 році, Україна з’явилася на ментальних картах допіру три роки тому і то великою мірою завдяки зовнішнім чинникам – російській агресії, окупації Криму та незавершеній досі гібридній війні на Донбасі. Культурна присутність України у світі залишається мінімальною і такою, що зовсім не відповідає наявному потенціалові. Творення позитивного іміджу України засобами культурної дипломатії традиційно ускладнюється браком ресурсів, кадрів, досвіду та інституцій. За цих обставин видається доцільним використання різноманітних міжнародних подій (конґресів, форумів, фестивалів) для представлення на них українських культурних здобутків та через них української актуальної проблематики. 83-й Конґрес Міжнародного ПЕН-клубу, організований і успішно проведений нами у вересні 2017 року у Львові, став саме такою подією, де вдалось повноцінно представити модерну українську культуру і з порівняно невеликими ресурсами, через ефект синергії, досягти значного ефекту, зокрема в налагодженні та подальшому розвитку творчих зв’язків з міжнародними і національними інституціями та індивідуальними партнерами.

1.2. Діяльність у межах проекту
Проект був задуманий як концептуальне і подієве продовження попереднього (№51399, “Обстоювання правди в добу пропаґанди. Організація дискусійних панелей та інших заходів у зв’язку з 83-тім Конґресом Міжнародного ПЕН у Львові”) і передбачав міжнародну діяльність Українського ПЕН уже після Конґресу, на основі відповідного досвіду, контактів та, не в останню чергу, здобутого реноме. Йшлося зокрема про прилучення до міжнародних організацій та ініціатив, участь у міжнародних проектах, залучення закордонних партнерів до проектів в Україні, стабільне підтримання і розширення мережевих контактів, а також – інституційний розвиток Українського ПЕН-центру та ефективнішу реалізацію статутних завдань.

2.1. Коротка інформація про заплановані та реалізовані заходи:

2.2. Мета проекту
Основна проблема, на розв’язання якої спрямовувся проект, – недостатня обізнаність міжнародної спільноти, в т.ч. опінієтворчих письменницьких середовищ із реальною ситуацією в Україні, та, відповідно, їхня вразливість перед токсичною російською пропаґандою та дезінформацією. Те саме стосується й певних частин українського суспільства, з якими Український ПЕН-центр намагався так само співпрацювати у рамках проекту. Його головна мета полягала в тому, щоб використати налагоджені під час приготування й проведення 83-го Конґресу Міжнародного ПЕН зв’язки та набутий символічно-репутаційний капітал (а) для розширення міжнародних контактів Українського ПЕН, приєднання до міжнародних структур та ініціатив, привернення уваги до української літератури, культури і проблематики загалом; і (б) для зміцнення інституційної спромож-ності Українського ПЕН, ефективніших виступів на захист свободи слова та переслідуваних авторів, активнішої промоції гуманістичних, ліберально демократичних цінностей засобами культури в українському суспільстві.

2.3. Ризики і труднощі під час його реалізації проекту
Основними проектними ризиками від самого початку були політичні, які, своєю чергою, зумовлювали ризики економічні та організаційні. Насамперед це – війна на Донбасі та численні міфи довкола неї, які повсякчас на різних рівнях доводилося спростовувати, відволікаючись від обговорення реальних проблем; це також амбівалентний («гібридний») характер цієї війни, що ставить Укр-ПЕН як правозахисну організацію у складне становище між беззастережним захистом свободи слова та визнанням неминучості певних її обмежень в умовах чужоземної агресії; це, зрештою, загальна бідність суспільства, яка ускладнює пошук спонсорів і навіть збирання членських внесків (необхідних зокрема для сплати національного внеску до Міжнародного ПЕН). При цьому нам, як здається, вдалося уникнути істотних помилок, сформувати ефективну команду («актив»), і помітно розширити обсяг і засяг нашої діяльності.

2.4. Головні здобутки
Найбільше досягнення проекту – ефективне (судячи з відгуків) представлення української проблематики на шести міжнародних форумах, зокрема на 84-му Конґресі Міжнародного ПЕН в Індії, істотне інституційне зміцнення Укр-ПЕН як громадської організації та посилення її авторитету і впливу.

2.5. Вплив проекту на його бенефіціарів та цільову аудиторію.
Український ПЕН-центр як головний бенефіціар проекту збагатився не лише унікальним досвідом, а й вагомим символічним капіталом, про який можна судити за низкою показників. Ми отримуємо, як ніколи раніше, багато запитів від міжнародних організацій про експертну оцінку різних подій, до нас дедалі частіш звертаються (і українські, і зарубіжні організації) з пропозиціями партнерства та запрошеннями на різноманітні заходи, за останній рік кілька десятків українських письменників, переважно молодих, подали заяви на членство в Українському ПЕН. Це до певної міри є також показником впливу проекту на цільову авдиторію, якою ми вважали насамперед молодь і яка справді активно відвідувала всі наші публічні заходи: понад 100 осіб було на панельній дискусії у Чернівцях, як і на церемонії вручення премії ім. Стуса та на мітингу під російським посольством на захист Сенцова, кількасот учасників зібралося на флешмобі у Львові, близько сотні – на відкритті меморіальної дошки Мандельштамам у Києві та на панельній дискусії в Кримському Домі тощо. Істотно зміцнилася інституційна спроможність ПЕН-центру, його здатність ініціювати й реалізовувати нові проекти, зокрема за рахунок вдало проведеного конкурсу на посаду виконавчого директора та належне фінансове забезпечення цієї посади. Створено якісно новий веб-сайт і постійно оновлювану ФБ-сторінку, з кількома тисячами відвідувачів.

2.6. Очікувані та отримані результати.
Результати проекту до певної міри перевершили наші сподівання, оскільки за рахунок заощаджених коштів та додаткового фандрейзинґу ми змогли реалізувати більше заходів, ніж планувалося, а деякі з запланованих заходів провести на значно вищому, ніж до того, рівні – як, наприклад, церемонію вручення премії Стуса вл. Борисові Ґудзяку, дискусійну панель у Чернівцях, чи фестиваль есеїстики 16-20.12.2018 р.

2.7. Статутна діяльність – правозахист.
Українська проблематика, зокрема пріоритетна для нас справа звільнення українських політв’язнів з російських в’язниць, була представлена на кількох міжнародних зустрічах і відбита у відповідних резолюціях, зокрема на 84-му Конґресі ПЕН в Індії, де українські делегатки організували акцію Empty Chairs на підтримку О.Сенцова та показали документальний фільм про нього “Процес”. На тому ж Конґресі ми підтримали членство у Міжнародному ПЕН для Московського ПЕН-центру як незалежної організації, що її створили письменники, які вийшли з Російського ПЕН на знак протесту проти його угодовської, прокремлівської позиції. За нашої ініціативи й активної участі, спільно з Міжнародним ПЕН-центром, було організовано масові мітинги на захист Сенцова у 18 країнах Європи й Америки, написано бл. 10 тис. листів солідарності , зібрано понад сто тис. підписів на веб-сайті.
Питання свободи слова, що обговорювалися на дискусійній панелі у Чернівцях, отримали широке медійне висвітлення; як і питання секуляризму і релігійних свобод, що обговорювалися на дискусійній панелі у Києві в Кримському Домі. Питання громадянських прав і свобод, недискримінації й ґендерної рівності, та протидії корупції порушувалися членами ПЕН у кількох десятках медійних виступів і в багатьох випадках мали інтерактивний характер.

2.8. Довготривалі наслідки.
Ми бачимо два довготривалі наслідки від реалізації проекту: (а) увиразнення культурних обрисів України на ментальних мапах і, відповідно, обрису Українського ПЕН як відповідального міжнародного актора й партнера; та (б) інституційний розвиток Українського ПЕН, зростання його ролі й авторитету в житті громадянського суспільства й України загалом і, відповідно, дедалі ефективніше утвердження тих засад, що їх від самого свого заснування сповідує Міжнародний ПЕН.

2.9. Проектна діяльність після завершення проекту.
Успішна реалізація двох останніх проектів, підтриманих МФВ, дозволила нам істотно збільшити інституційну спроможність ПЕН-центру, набути важливого досвіду, зміцнити репутацію та розширити коло дієвих партнерів та спонсорів. Тепер, завдяки новій енергійній виконавчій директорці та кільком десяткам нових членів ми сподіваємось зберегти досягнуту динаміку розвитку і діяльності. Зокрема, на продовження попереднього ми готуємо кілька нових проектів, серед яких – письменницька акція на захист Сенцова на Франкфуртському книжковому ярмарку, переклад і промоція творів Сенцова трьома основними європейськими мовами, візит кількох американських письменників в Україну й українських у США (за сприяння Американського ПЕН), участь у наступному, 85-му Конґресі Міжнародного ПЕН та у 51-й міжнародній конференції Writers fоr Peace; організація 5-ї зустрічі Центрально-Східноєвропейських ПЕН-клубів в Україні; організація письменницьких резиденцій для українських і зарубіжних авторів, підтримка діяльності під егідою ПЕН Дискусійного Клубу як платформи для обговорення найактуальніших суспільних проблем чільними інтелектуалами – як у Києві, так і в регіонах, регулярна участь членів ПЕН-центру у програмах Радіо Культура. Водночас актуальною залишається і надалі рутинна культурно-просвітницька та правозахисна діяльність, відповідно до статутних завдань ПЕН.

Докладніша і системніша інформація про діяльність Українського ПЕН-центру – на веб-сайті http://pen.org.ua/ та ФБ https://www.facebook.com/penclubua/

3.2. Ефективність співпраці з медіа та інших комунікаційних заходів.

Співпраця з медіа була від самого початку одним із пріоритетних напрямків нашої роботи. Справа істотно полегшується тим, що чимало членів ПЕН-клубу є медійними особами, тож число їхніх виступів і публікацій обраховується десятками, а всі заходи ПЕН відображені не лише на його ФБ та веб-сайті, а й у різноманітних ЗМІ. Цьому сприяє також енергійна діяльність (від серпня) нашої виконавчої директорки та залучення волонтерів.

3.3. Складнощі інформаційного супроводу.

Досвід показує дві проблеми: (1) києвоцентричність медійного простору й низький інтерес столичних мас-медій до всього, що діється на периферії, поза Києвом; та (2) недостатність волонтерського адміністрування фейсбуку й веб-сайту ПЕН на громадських засадах та потребу фахового добре оплачуваного редактора.

4. СПІВПРАЦЯ

У різних частинах проекту ми співпрацювали з різними організаціями, добиваючись певного синергійного ефекту від поєднання наших зусиль. Так, спільно з ГО “Львів місто літератури” ми провели у Києві семінар-тренінґ для менеджерів культури з усіх регіонов України, де представили зокрема наш спільний досвід організації Міжнародного Конґресу ПЕН у Львові. Спільно з фестивалем Meridian Czernowitz ми організували дискусійну панель “Toxic Propaganda versus Freedom of Speech: What Literature Can Do in the Post-Truth Era?” за участю запрошених нами представників Центрально-Східноєвропейських ПЕН-центрів. Спільно з Музеєм Шевченка та Києво-Могилянською бізнес-школою ми організували церемонію вручення премії Стуса. Спільно з Центром юдаїки НаУКМА та видавництвом “Дух і літера” ми організували відкриття меморіальної дошки Мандельштамам. Спільно з ГО Центр Громадянських Свобод ми проводили акції на підтримку Сенцова й інших політв’язнів у Львові та Києві.
Співпраця мала різний характер, залежно від компетентності сторін та внесеного ними символічного, організаційного та/або фінансового капіталу. Проте в усіх випадках вона будувалась на основі відвертості, взаємодовіри і перспективного бачення подальших стосунків.
У зв’язку з форсмажорними обставинами нам довелось перенести церемонію вручення премії Стуса з Книжкового Арсеналу у травні на пізніший термін в іншому місці, і тут нам став у пригоді музей Шевченка. Так само успішною виявилася співпраця з Кримським Домом (щодо гостювання в них Дискусійного Клубу), з Центром Громадянських Свобод (щодо організації масових заходів), з Еспресо ТБ, Суспільним і Громадським радіо й телебаченням, кількома іншими ЗМІ. Сьогодні ми маємо попередню домовленість із музеєм Шевченка про проведення наступних церемоній також у них; подібних домовленостей досягнуто також із Кримським Домом (щодо запланованого Дискусійного Клубу) та Суспільним радіо (щодо циклу щомісячних “пенівських” передач).

Микола Рябчук, керівник проекту
Президент Українського ПЕН-центру

8 жовтня 2018 р.